Місячна долина. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ поодиноких ворогів. Півдесяткові полісменів, що їх адміністрація Візл-парку найняла для порядку, перепадало з усіх боків.

      – Ніхто не любить поліції…– засміявся Берт, прикладаючи хустку до скривавленого вуха, з якого ще й досі капала кров.

      Раптом кущі за його спиною затріщали, і він ледь устиг осторонитися перед двома чоловіками, що котилися вниз узбіччям, учепившись один одному в чуприну. Щоразу той, хто опинявся зверху, накладав тому, що під ним; за ними вслід, репетуючи, мчала якась жінка, лупцюючи того, котрий належав до ворожого клану.

      Судді зі свого помосту героїчно відбивалися від оскаженілих наскоків юрби; але враз хистка споруда хилитнулась і завалилася.

      – Що робить ця баба? – спитала Сексон, показуючи на літню жінку, що, примостившись недалеко від них на біговій стежці, стягала з ноги величезного черевика з гумовими халявками.

      – До купелі лагодиться, – зареготав Берт, коли за черевиком злетіла й панчоха.

      Вони зацікавлено дивилися на ту процедуру. Жінка знов узула черевика, тепер уже на босу ногу; а тоді вкинула каменя, завбільшки з власний кулак, у панчоху і, розмахуючи цією первісною страхітливою зброєю, пошкандибала до найближчої ділянки бою.

      – Ого! Ого! – вигукував Берт за кожним її ударом. – Ну й ну, стара шкапо! Гляди, а ні, то всиплять! Ого-го! Так його! Бачили? Хай живе старе бабисько! Ого! Гляньте, як вона їх лупцює! Не лови гав, бабцю!.. А-ах!..

      Його голос із жалем урвався – саме-бо в цю хвилю інша амазонка прожогом учепилася в гриву бабі з панчохою, і пішла млинком разом із нею.

      Даремно Мері хапала Берта за руку, відтягаючи його й умовляючи.

      – Де твій розум? – кричала вона. – Це ж гидота! Кажу тобі, це гидота!

      Але Бертові мов позакладало.

      – Так її, так її, бабцю! – під’юджував він. – Твоє зверху! Я за тебе! Пильнуй! Тепер тобі поталанило! Хвалю! О! Тю-гу! Браво! Браво!

      – Ніколи ще не бачив я такої лютої катавасії, – схилився Біллі до Сексон. – Тільки ця братва на таке здатна. Але навіщо тому жевжикові примандюрилося встругнути ту штуку – цього я не доберу. Він не каменяр. Узагалі навіть не робітник, а звичайнісінький фертик; він ані душі живої тут не знає. А втім, якщо йому хотілося заварити колотнечу, то він свого досяг. Ви тільки гляньте! Скрізь б’ються.

      Раптом він так зареготався від щирого серця, аж сльози на очі набігли.

      – Що там таке? – спитала Сексон, боячися щось проґавити.

      – Та я все про того фертика, – насилу долаючи сміх, пояснив Біллі. – Навіщо він те встругнув? Мені ввесь час кортить збагнути, навіщо?

      Знову затріщало в кущах, і звідти вискочило двоє жінок – одна втікала, друга її наздоганяла. Незчувся маленький гурт, як ураз і сам опинився в загальній колотнечі, що охопила коли не цілий світ, то принаймні видиму територію Візл-парку.

      Тікаючи, передня жінка зачепилася за край садової лавки і була б упіймалася, СКАЧАТЬ