Кращий вік для смерті. Ян Валетов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ обвиті все тією ж зеленою сіттю плюща та в’юнків. Парк був знайомий Книжнику з дитинства – тут вони грали, коли були бебиками і кідами, тому він досі пам’ятав, де можна через необережність впасти у відкритий колодязь, де скрутити собі шию, спіткнувшись об приховані в густій траві рейки.

      А справжній ліс починався за межами парку атракціонів, і його Книжник боявся і не любив. Дім для нього був тут, серед старих стелажів, заставлених книжками, а найкращою постіллю на світі – древній, пропахлий вогкістю і мишачим послідом матрац, що лежав у кутку.

      Двері Бібліотеки з гуркотом розчинилися, пропускаючи злого, як скажений вольфодог, Облома. За ним зі злорадною посмішкою на обличчі крокував Бігун. Він був найдрібнішим і найжорстокішим із вождів – сухий, швидкий, з неприємним гострим личком і кривими зубами.

      – Вставай, хробаче, – наказав Облом і, не чекаючи, поки Книжник підведеться, рвонув його з підвіконня своєї лапою. – Чеши вниз, плем’я чекає на тебе, виродку!

      Книжник відкрив був рота – благати, але наштовхнувся поглядом на холодні очі Бігуна і промовчав.

      Внизу на площі, біля закривавленої туші діра, справді зібралися чели і герли з бебиками, далеко не всі зібралися, але це нічого не вирішувало.

      Облом тицьнув Книжника в спину, і той ледь не впав.

      – Дивіться, люди Парку! – крикнув Бігун своїм деренчливим фальцетом. – Цей хробак Книжник сьогодні проґавив діра. Це його вина.

      Книжник стояв, опустивши голову, і чув, як гудуть обурені голоси.

      – Мисливці встигли поранити діра, – продовжував Бігун, – але він вирвався і втік…

      – Ми знайшли звіра обдертим, – вступив Облом. – Хтось вирізав із туші кращі шматки, і тепер ви не зможете з’їсти їх. Дехто з вас залишиться голодним через цей криворукий шматок лайна!

      – Він даремно їсть наше м’ясо, – Бігун несхвально похитав головою. – Він не виконує Закон…

      Натовп загув.

      «Але ж я нікому з них не зробив нічого поганого, – подумав Книжник, не підводячи очей. – Я допомагав їм. Я міг допомогти там, де швидкі ноги і дубина нічого не вирішували…»

      – Що говорить Закон? – запитав Облом, підвищивши голос, щоб його почули всі присутні. – Закон говорить: чел, який не може полювати, не їстиме. Той, хто не приносить племені користі, не повинен жити…

      «Вб’ють», – зрозумів Книжник, але не побіг і не спробував сховатися, а тільки зітхнув приречено і втягнув голову в плечі.

      – Що нам робити з цією марною книжковою міллю? Вбити?

      У натовпі забубоніли, верескливий голос герли розрізав шум: «Убити! Убити!» У Тіма ноги стали м’якими в колінах, немов із них вийняли кістки…

      – Тихо! – крикнув Бігун. – Слухайте рішення вождів! Цей чел довго жив серед нас, і ми не станемо його вбивати. Нехай це зробить Нещадний свого часу. Але ми його не годуватимемо! Ми проженемо його!

      – Так! СКАЧАТЬ