Кращий вік для смерті. Ян Валетов

Чтение книги онлайн.

      Тож вона була сама по собі, плем’я – саме по собі, і це влаштовувало і Білку, і вождів.

      Коли старі вожді зустрілися з Нещадним і владу над плем’ям отримали Облом, Нога, Свин та Бігун, Білка з’явилася в Парку востаннє, напевно, щоб іще раз натякнути: тримайтеся від мене подалі!

      Ось тоді її і бачив Книжник.

      Він пам’ятав її ще кідом – маленьку, незграбну, швидку, як блискавка. Їхні матері, нехай про них забуде Нещадний, жили поруч, і Книжник змалку навіть дружив із Білкою.

      Але це було ще до того, як Сухорукий навчив його читати, і єдиними друзями Тіма стали книжки. Тобто дуже давно, більше десяти зим тому. Книжник не був упевнений, чи пам’ятає його дівчина. Особливої надії на це не було. Але, якщо навіть і пам’ятала, що це змінювало? Зовсім нічого. У світі, де дитина з перших хвилин пізнає гірку істину, що життя коротке, дитяча дружба – не надто звична річ.

      – Чуєш, Білко, – обережно вимовив Свин, намагаючись не робити зайвих рухів. – Ти той… Віддай. Це ти, того…

      Свин ніколи не був красномовним, але зараз перевершив самого себе. Книжник буквально відчув, що цей опецькуватий, як міцний кабан, низькорослий хлопець відчуває себе не в своїй тарілці. Свин, напевно, пам’ятав, як виглядав Пройда, що висів униз головою на дереві, і якою поганою смертю помер Сунь-Вийми, і тому поводився стримано.

      – Ти ж не потягнеш усю тушу, – примирливо сказав Облом. – Бери собі хоч який кусень – і гайда.

      Білка стояла мовчки, а от звір на її плечі гучно клацнув – недружелюбно, скорше навіть загрозливо.

      – Ти ж не будеш із нами битися через м’ясо? – запитав Нога.

      Білка повела плечем, і звір, що сидів згори, миттю шмигнув у каптур.

      Вожді напружилися. Книжник готовий був заприсягтися, що вони ледве не кинулися врозтіч, коли вона смикнула рукою з пістолетом. От що значить слава, яка йде попереду тебе!

      – Я візьму печінку, – сказала Білка стиха. – І шмат зі спини.

      – Гаразд, – квапливо мовив Облом. – А цього ти теж на м’ясо пустиш?

      Книжник зрозумів, що йдеться про нього.

      Вона знизала плечима.

      – Мені він не потрібен… Не люблю, коли вбивають просто так.

      – Він порушив Закон… – почав був Нога.

      – Здохни сьогодні! – сказала Білка, ніби вистрілила, її голос металом брязнув у гортані. – Плювати я хотіла на ваші закони! І на вас. Чешіть звідси.

      – Але ми добуваємо племені їжу, – примирливо почав Облом. – Ми захищаємо герл і бебиків, виховуємо кідів і робимо з них челів. Ніхто в Парку не вижив би без Закону. Закон – це життя. Той, хто не поважає закон, мусить померти, інакше вимре плем’я. Ти ж знаєш – не лише у нас так… У Сіті Закон іще суворіший. Навіщо в нас стріляти, Білко? Ми все робимо за Законом. Це ти пішла і живеш, як хочеш.

      – Здохни сьогодні, Обломе, – повторила Білка. – Мені насрати, що ви там робите зі своїм стадом. Паняй звідси, якщо не хочеш кулю в черево. Повернетеся, коли я піду.

      – Ходімо, СКАЧАТЬ