Название: Кінець неволі
Автор: Джозеф Конрад
Издательство: OMIKO
Жанр: Зарубежная классика
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
isbn:
isbn:
– Такий з нього судновласник, як з холопа пан, – пояснив капітан Еліот. – Його вдача дедалі псувалась. За три останні роки він перемінив одинадцять шкіперів, перебрав, либонь, усіх тутешніх капітанів, за винятком тих, що служать на регулярних лініях. Я остерігав його свого часу, що так не годиться робити. А тепер, звичайно, ніхто й дивитись не хоче на «Софалу». Я закликав до себе щось із двоє-троє людей і балакав з ними; та яка рація, – відповіли вони мені, – найматись до нього, цілий місяць жити собачим життям, а потім забирати свої манатки по скінченні першого ж рейсу? Хлопець, певна річ, верзе мені, що все це дурниця: вже давно змовляються на нього і тепер таки допнулись свого. Усі шибеники-шкіпери змовились поставити його навколішки, бо він – механік.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примечания
1
Боцман з тубільців (мал.).
2
Малайська протока, що відокремлює південний край Індо-Китаю (Малайський півострів) від острова Суматри.
3
Людину, що померла на судні під час рейсу, ховають у морі: зашитого в полотно мерця кладуть на спеціальний поміст, накривши, на знак останньої пошани, національним прапором; поміст перехиляють через борт, і тіло «з-під прапора», який залишається на помості, падає у воду.
4
Ivy (загальне ім’я) – плющ.
5
Мабуть, у тому порту, де зареєстрована «Софала» (Конрад його ні разу не називає). Треба думати, що це місто – Сінгапур, столиця англійської колонії Малакки (Straits Settlements).
6
Спочатку монотеїстична секта, заснована одним з реформаторів новоіндійських релігій, Нанаком (XV–XVI ст.), у Пенджабі, потім фанатична військова теократія, що провадила вперту боротьбу з могутньою імперією Великих Моголів і до середини ХІХ ст. успішно опиралась англійцям, – тепер сикхи (їх більше як мільйон) становлять окрему індійську «націю» з власною релігією, з власним релігійним та культурним центром – м. Амрітсаром у Пенджабі. Хоч колишній їхній фанатизм ущух, але вони і донині зберігають свою войовничу вдачу. Вони постачають найкращих солдатів англо-індійській армії.