Кінець неволі. Джозеф Конрад

Чтение книги онлайн.

      Тепер він ушелепався в біду з пароплавом «Софалою». Завжди виходить так, що кожне непорозуміння в порту кінець кінцем має розплутувати він. Відчують вони його відсутність, коли через півтора роки він вибереться звідсіля, а на його місце, звичайно, посадять якогось відставного морського офіцера, що нічого на цій справі не тямить і не схоче тямити. Цей пароплав – каботажне судно – провадив торгові зносини з північними портами аж до Тенассериму. Та, на лихо, не можна було знайти капітана, що був би згоден відбувати на ньому регулярні рейси. Ніхто не хотів плавати на «Софалі». Капітанові Еліоту, звісно, несила була звеліти комусь, щоб став до цієї роботи. Легко задовольнити вимоги генерального консула, але…

      – Що таке з судном? – спокійно перебив капітан Уоллей.

      – З судном нічого. Міцний старий пароплав. Сьогодні пополудні його власник був у мене в конторі. Рвав на собі волосся.

      – Він білий? – спитав зацікавлений Уоллей.

      – Називає себе білим, – зневажливо відповів начальник порту, – але якщо це правда, то біла в нього тільки шкіра. Я так і сказав йому в очі.

      – Хто ж він такий?

      – Він – головний механік на «Софалі». Розумієте, Гаррі?

      – Розумію, – відказав замислено капітан Уоллей. – Механік. Розумію.

      Як цей чолов’яга зробився заразом і власником судна – це просто була якась казка. Він приїхав років з п’ятнадцять тому, – пам’ятав капітан Еліот, – третім механіком на англійському судні, посваривсь із шкіпером і першим механіком, і був звільнений. Либонь, ті були дуже раді здихатися його тим чи іншим способом. Ясно, що хлопець мав невпокійну вдачу. Отож він і залишився тут і всім остогид: раз у раз наймався на судно і невдовзі його кидав, не здатний всидіти довго на одному місці; перепробував машинові приміщення мало не по всіх суднах, що належать колонії. І враз…

      – Як ви думаєте, Гаррі, що трапилося?

      Капітан Уоллей, що неначе був заглибився в якісь свої вираховування, легко здригнувся. Ні, справді, ні, він не міг собі уявити. Напружений голос начальника порту хрипів і глухо вібрував. Так от, хлопцеві пощастило взяти другий з більших виграшів у манільській лотереї. Всі ці механіки та помічники купували лотерейні білети. Наче яка манія їх усіх опала.

      Тепер усі сподівалися, що він забереться звідси разом із своїми грішми на батьківщину або подасться собі до біса, куди йому заманеться. Таж ні! Власники «Софали», вважаючи її за надто малу і не досить сучасну для тої торгівлі, яку провадили, виписали собі новий пароплав з Європи, а «Софалу» пустили в продаж за невелику ціну. Він кинувся до них і купив її. Доки не зробився він власником судна, в ньому непомітно було жодного знаку того розумового отруєння, до якого можуть спричинитися несподівано здобуті великі гроші. Але тільки він купив «Софалу», як зразу втратив рівновагу. Він вперся в портову управу, саме коли там СКАЧАТЬ