Сон тіні. Наталена Королева

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його затримався на маленькому кришталевому молоточку. Він вдарив ним по невеликому срібному кружальцю, що висіло з боку стола. За мить біля запони стали два дужі, молоді жерці.

      – Повідомте: всі, хто де перебуває, в робітнях, у храмі, в покоях, хай залишаться на своїх місцях до мого наказу.

      – Найдостойніший, – перебив пророка Татіан, – ти розумієш, що ми виконуємо вищу волю. Тож не гнівайся і не візьми це за ознаку недовір’я чи брак пошани до тебе або до святині. Ми мусимо обійти цілий той шлях, яким проходитиме цезар. Нам звелено на власні очі переконатися, чи твої накази будуть виконані бездоганно. За це відповідаємо ми.

      – Повторюю: слухняність визнають і в Серапеумі. І ми вміємо дотримувати дисципліну, як і ви, у війську.

      І додав, звертаючись до жерців:

      – Попередіть. Хай не хвилюються і не цікавляться, зачувши в святині ходу легіонерів: варта цезаря виконує його наказ. Ідіть!

      Жерці глибоко вклонились і, як і перед тим, умить зникли.

      – Так прошу, оглянемо каплицю.

      Діодор підвівся і повів варту до невеликої підземної зали, сполученої з його робітнею вузьким сходистим коридором, що біля дверей каплиці розгалужувався.

      – Куди веде цей бічний?

      – Оточує довкола каплицю й мою робітню, – відповів жрець.

      На вівтарі перед заслоненою статуєю богині блимав вогник. Два ряди білих мармурових колон підтримували стелю. В каплиці не було жодної обстанови. На рівних стінах з меандром сизої барви не видно було найменшої заглибини чи амбразури. Пророк з пошаною схилився перед статуєю. Прихожі так само. Діодор набрав довгою ложкою фіміаму й скинув на вогник, що викинув угору язичок полум’я.

      Татіан із вояками повільно обійшов цілу залу, мацаючи рукою стіни. Не було жодного вікна, лише малий отвір у стелі, – очевидно, для провітрювання.

      – Мусимо, найдостойніший, турбувати тебе ще. Вибач. Але покажи, де стоятимеш ти, а де має бути під час пророкування август?

      Діодор мовчки став праворуч вівтаря і показав місце навпроти:

      – Там має стояти ясний цезар.

      Татіан став на те місце й глянув на жерця. Крізь напівпрозору завісу запашного диму Діодорова постать закреслювалась тьмяною, мов крізь серпанок.

      – В цій залі нема інших дверей?

      – Нема, як нема їх і в коридорах.

      – Дякую, найдостойніший. Здається, цього нам вистачить цілком. Тепер, з ласки твоєї, вернемось до твого покою. Я маю сказати тобі ще кілька слів. А варта огляне хідники та вхід.

      – Робіть, як визнаєте за краще.

      – Золоті слова, – промовив Татіан, і всі троє, як на команду, чемно всміхнулись. Жрець усміхнувся також.

      Пророк запросив Татіана сісти, поки той говорив своїм супутникам:

      – Огляньте круговий хідник. Але шануйте тишу святині. Взагалі робіть, як визнаєте за краще.

      Вояки вийшли, а Татіан з пошаною запитав жерця:

      – Не зволь гніватись, найдостойніший, маєш ти ключа СКАЧАТЬ