Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Тлумачення снів - Зигмунд Фрейд страница 29

СКАЧАТЬ у часі, у певному сенсі теж не цілком оброблені свідомістю – вони, за своєю природою, подібні до нових вражень «autant de ressorts tendus» [69], які розпрямляються у сні. Сильне враження, осмисленню якого щось перешкодило, чи умисне відкинуте, отримує більше шансів на участь у снах, ніж слабке і майже непомітне враження. Душевна енергія, накопичена впродовж дня шляхом гальмування та пригнічення, стає головним джерелом нічних снів. Придушуваний психічний матеріал у снах виходить на перший план [70].

      На цьому, на жаль, політ думки Деляжа переривається; незалежній психічній діяльності уві сні він наважується надати тільки дуже обмежену роль, і тому спрямовує свою теорію снів у русло панівного вчення про часткове пробудження мозку (там же, стор. 46): «En somme le rêve est le produit de la pensée errante, sans but et sans direction, se fixant successivement sur les souvenirs, qui ont gardé assez d’intensité pour se placer sur sa route et l’arrêter au passage, établissant entre eux un lien tantôt faible et indécis, tantôt plus fort et plus serré, selon que l’activité actuelle du cerveau est plus ou moins abolie par le sommeil» [71].

      3. У третю групу можемо об’єднати теорії снів, які наділяють сплячу душу здатністю і схильністю до особливих психічних виявів, на які вона нездатна чи тільки малою мірою здатна у стані неспання. Застосування цих здібностей зазвичай забезпечує корисну функцію снів. До цього класу теорій належать, зокрема, високі оцінки снів, надані старшою генерацією авторів-психологів. Я, однак, задовольнюся короткою цитатою з Бурдаха, на думку якого сни становлять «природну діяльність, яку не обмежує сила індивідуальності, не порушує самосвідомість і яка спрямовується не самовизначенням, а вільною формою вияву життєвості чуттєвих центрів (Burdach 1838, стор. 486).

      Цілком очевидно, що Бурдах та ін. у цих розкошах вільного застосування душею власних сил вбачають і умову її оновлення й наснаження силами для денної роботи, і своєрідний відпочинок. Недарма Бурдах вдається до цитування чарівних рядків, у яких поет Новаліс співає хвалу снам: «Сни пролягли захисним валом на захист від монотонності й буденності життя, вони звільняють від пут уяву, яка відтак перемішує картини повсякдення і перериває постійну серйозність дорослих людей радощами дитячої гри; без снів, безперечно, ми б раніше старіли, тож варто дивитися на сни, хай не як на дар небесний, а як на цінний перепочинок, як на доброзичливих супутників у нашій прощі до могили» [72].

      Іще рішучіше наголошує на цілительній дії снів [Ян Евангеліста] Пуркіньє (1846, стор. 456): «Ці функції забезпечуються, зокрема, продуктивними снами. Вони є легкою грою уяви, яка не має нічого спільного з повсякденними подіями. Душа не хоче зберігати напруження бадьорого стану, вона прагне відновлення. Перш за все, вона запроваджує умови, протилежні таким у стані неспання. Вона лікує сум радістю, занепокоєння – надією і картинами безтурботного забуття, ненависть – любов’ю і добротою, страх – мужністю і впевненістю; вона пом’якшує сумніви переконанням і твердою вірою, безплідні очікування – здійсненням. Чимало душевних ран, роз’ятрюваних вдень, загоюються у снах, які вкривають їх і захищають від нових уражень. Почасти на цьому ґрунтується цілюща дія часу». Ми вважаємо, що СКАЧАТЬ



<p>69</p>

«все одно, що стиснені пружини» (фр.).

<p>70</p>

Подібну ідею висловлює А. Франс у «Червоних лілеях»: «Ce que nous voyons la nuit, ce sont les restes malheureux de ce que nous avons négligé dans la veille. Le rêve est souvent la revanche des choses qu’on méprise ou le reproche des êtres abandonnés» [Те, що ми бачимо вночі, є мізерним залишком того, чим ми знехтували вдень. Сни часто бувають відплатою зневажених або докором покинутих нами речей] (прим. авт. у вид. з 1909).

<p>71</p>

«В цілому, сни породжує мандрівна думка – безцільна і некерована, що послідовно чіпляється за спогади, які зберегли достатньо сили, щоб перепинити її мимохідь. Вона встановлює між ними зв’язок, іноді слабкий і невиразний, іноді міцніший і тісніший, в залежності від того, наскільки на цю мить пригнічена сном поточна активність мозку» (фр.).

<p>72</p>

Novalis, «Heinrich von Ofterdingen» (1802), част. I, розділ 1 (прим. пер.).