Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?. Петро Кралюк
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації? - Петро Кралюк страница 6

СКАЧАТЬ землях, ролі в цій акції Сагайдачного. Ось як про це говориться в творі:

      «А як просьбу ту король і сенат одклали23,

      Патріарха отоді саме зустрічали,

      Із землі святої був, із Єрусалима,

      Де з’явилася у світ православна віра.

      Патріарха наш гетьман з військом привітавши

      В Києві, поклон йому доземний поклавши,

      З православними почав раду учиняти,

      Щоби пастирів могли православних мати

      В своїй церкві назамість тих владик-унітів,

      Котрих має наш народ всіх за єзуїтів.

      Бо із ними уніат заразом мудрує,

      Як під папу підвести нас усіх, міркує.

      Тож обрали однодуш із людей духовних

      Мужів чесних, у письмі вправних і шановних.

      Патріархові тоді їх презентували

      І щоб вибрати владик посвятить жадали.

      Із екзархом патріарх їх тоді побачив,

      Це жадання вдовольнив, посвятив, означив.

      Йов Борецький освятивсь на митрополію,

      А владики – кожен взяв там єпископію.

      Так отправивши усе, щоб не мали лиха,

      Найсвятіший патріарх в Грецію поїхав.

      В охороні наших військ славних Запорозьких

      Лицар той його провів до границь волоських.

      Дозвіл дав йому король це чинити діло,

      Військо Запорозькеє також повеліло»24.

      Після оповіді про відновлення православної ієрархії Сакович веде мову про битву під Хотином. Хоча, власне, він не називає це місто. Але для слухачів і читачів було зрозуміло, про що йдеться. У «Віршах…» говориться, що турчин «наспів запорожців»:

      «З військом рушив немалим він на землю нашу,

      Вже призначили свого до міст наших башу.

      В Запорозькому коші він хотів поснідати,

      А в обозі у ляхів мислив пообідати.

      Але Бог йому подав силу на звитяжство,

      Військо наше надихнув на лихе поганство.

      Хоч було їх у шість крат, прудко утікали

      Перед нашими вони – сильно притирали,

      І сніданок, і обід разом подаючи,

      А вечеряти на честь до Плютона шлючи!

      Те не кожен захотів, не бажав чекати,

      Хоч не радий, а назад кинувсь одступати.

      Так козацьку поганин звідав добре силу,

      Що лихі його уста позаоч блюзнили.

      Він священиків хотів в плуга запрягати,

      І коней уже в церквах брався розставляти.

      Але гордому йому криво обернулось,

      Так що мало війська з ним у доми вернулось»25.

      Сакович, як бачимо, передає наміри, які ніби були в султана Османа ІІ (1604— 1622). Останній хотів швидко розгромити запорожців і ляхів (поляків). Також він сподівався завоювати українські й польські землі, поставивши тут свого правителя – башу. Відповідно, Сакович поширює різного роду чутки, що турки збиралися запрягати в плуги священиків, а у церквах ставити коней. Це подавалося як велика наруга над русинами-українцями. Загалом автор «Віршів…» перебільшував турецьку небезпеку для українських земель. Це можна вважати риторичним прийомом. СКАЧАТЬ



<p>23</p>

Мається на увазі відкладення питання щодо легального статусу православної церкви й православної ієрархії в Україні та Білорусі.

<p>24</p>

Сакович К. Вірші на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного… / пер. В. Шевчук. – С. 174.

<p>25</p>

Сакович К. Вірші на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного… / пер. В. Шевчук. – С. 175.