Ім'я вітру. Патрик Ротфусс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у вогонь, Коут спробував надати своєму обличчю суворого виразу й не зумів.

      – Ах, Басте, сподіваюся, що вона була гарною, як теплий вітерець у затінку. Якщо я так кажу, я поганий учитель, але я радий. Зараз я не відчуваю охоти вести багато уроків.

      На мить запала тиша.

      – На Фурмана сьогодні ввечері напав скрель.

      Легка Бастова усмішка злетіла, наче тріснута маска; його приголомшене обличчя зблідло.

      – Скрелі? – Він наполовину зіп’явся на ноги, ніби готовий вискочити з кімнати, а тоді зніяковіло насупився та змусив себе сісти назад у крісло. – Звідки ви знаєте? Хто знайшов труп?

      – Фурман ще живий, Басте. Він приніс скреля. Скрель був лише один.

      – Один скрель? Такого не буває, – категорично відповів Баст. – Ви це знаєте.

      – Я знаю, – сказав Коут. – Але він усе ж таки був лише один.

      – І Фурман його вбив? – перепитав Баст. – Це не міг бути скрель. Може…

      – Басте, це був один зі скрелів. Я його бачив. – Коут серйозно на нього поглянув. – Фурманові просто поталанило, та й годі. Все одно він сильно постраждав. Сорок вісім стібків. Я витратив майже всі кишки. – Коут підняв свою миску з печенею. – Якщо хтось поцікавиться, скажи, що мій дід охороняв валки та навчив мене промивати й зашивати рани. Сьогодні вони були надто вражені, щоб питати про це, але завтра хтось із них може зацікавитись. Я цього не хочу. – Він подув у миску – і довкола його обличчя утворилася хмаринка з пари.

      – Що ви зробили з трупом?

      – Я нічого з ним не зробив, – з притиском відповів Коут. – Я – просто шинкар. Таке мені геть не до снаги.

      – Реші, ви не можете просто звалити це на їхні плечі.

      Коут зітхнув.

      – Вони віднесли його до священика. Він зробив усе, що треба, і зовсім не для того, для чого це треба.

      Баст роззявив рота, але Коут повів далі, перш ніж той встиг щось сказати.

      – Так, я подбав про те, щоб яма була достатньо глибокою. Так, я подбав про те, щоб у багатті була горобина. Так, я подбав про те, щоб воно горіло довго та жарко, поки його не поховають. І так, я подбав про те, щоб ніхто не залишив кавалка трупа собі на згадку. – Він насупився, звівши брови докупи. – Ти ж знаєш, я не ідіот.

      Баст явно розслабився та знову влаштувався в кріслі.

      – Знаю, що ви не ідіот, Реші. Але я сумніваюся, що половина цих людей могла б посцяти проти вітру без допомоги. – На якусь мить він неначе замислився. – Навіть не уявляю собі, чому там був лише один.

      – Можливо, вони перемерли під час переходу через гори, – припустив Коут. – Усі, крім цього.

      – Можливо, – знехотя визнав Баст.

      – Можливо, річ була в тій бурі, що сталася кілька днів тому, – зауважив Коут. – Така й фургон перекине, як казали в нас у трупі. На такому вітрі та в такий дощ один міг відбитися від зграї.

      – Ваша перша думка мені більше до вподоби, Реші, – збентежено промовив Баст. – Троє-четверо скрелів пройшли б цим містечком, як… Як…

      – Як СКАЧАТЬ