Ім'я вітру. Патрик Ротфусс

Чтение книги онлайн.

      Відлига вже давно минула, і трупа їхала лісами й полями західного Союзу. Я, як це зазвичай і бувало, їхав на передку Бенового фургона. Літо тільки лаштувалося заявити про себе знов, і все зеленіло й росло.

      Десь із годину було тихо. Бен дрімав, неміцно тримаючи віжки однією рукою, аж тут фургон наскочив на камінь і грубо висмикнув нас обох із мрій.

      Бен випрямився й звернувся до мене тоном, який я подумки називав «у мене є для тебе головоломка».

      – Як би ти довів до кипіння казан із водою?

      Роззирнувшись навкруги, я побачив край дороги велику брилу. Показав на неї.

      – Цей камінь, певно, нагрівся, лежачи на сонці. Я прив’язав би його до води в казані, а теплом каменя довів би воду до кипіння.

      – Зв’язок каменю з водою не надто дієвий, – закинув мені Бен. – На нагрівання води піде лише близько однієї п’ятнадцятої тепла.

      – Це спрацювало б.

      – Тут я погоджуся. Але це неохайно. Ти здатен на більше, Е’ліре.

      Далі він нагримав на Альфу з Бетою; це свідчило про те, що він у справді гарному настрої. Вони ж сприйняли це, як завжди, спокійно, попри те, що він звинуватив їх у такому, до чого б, я певен, не вдався з власної волі жоден віслюк, а тим паче Бета, яка відзначалася бездоганною мораллю.

      Зупинившись посеред тиради, він спитав:

      – Як би ти збив того птаха? – Він показав на яструба, що летів над пшеничним полем обіч дороги.

      – Мабуть, ніяк. Він мені нічого не зробив.

      – Гіпотетично.

      – То я й кажу: гіпотетично я б цього не робив.

      Бен захихотів.

      – Гарно сказано, Е’ліре. Як саме ти б цього не робив? Будь ласка, детальніше.

      – Я попросив би Терена його застрелити.

      Він задумливо кивнув.

      – Добре, добре. Однак це ваша особиста справа – твоя і птаха. Цей яструб, – він обурено змахнув рукою, – сказав дещо нечемне про твою матір.

      – А. Тоді честь вимагає від мене особисто захистити її добре ім’я.

      – Так, справді.

      – Чи є в мене пір’їна?

      – Ні.

      – Хай Тейлу милує і… – помітивши його несхвальний погляд, я притримав при собі решту того, що збирався сказати. – Ти постійно все ускладнюєш.

      – Це неприємна звичка, якої я навчився від одного учня, що був надто розумним для власного добра. – Він усміхнувся. – Що ти міг би зробити, навіть маючи пір’їну?

      – Я прив’язав би її до птаха й намилив би лужним милом.

      Бен наморщив безброве чоло.

      – Яким СКАЧАТЬ