Притулок пророцтв. Дэниел Киз

Чтение книги онлайн.

      Щоб дістатися до банку «Олімпія», довелося двічі пересідати з автобуса на автобус. Дуґан зняв з рахунку триста євро. Сонце уже зайшло і загорілися вуличні ліхтарі, тож він вирішив порозкошувати і взяв таксі до пансіону в студентському кварталі, де для нього зняли кімнату.

      У темному коридорі пахло фетою і гашишем. Шукаючи вимикач, Дуґан вдарився пальцем ноги об нижню сходинку і зойкнув. Зненацька сходову клітку освітила одна-єдина лампочка, що теліпалася під стелею.

      Назустріч йому спускалася молода дівчина.

      – Чому ви не ввімкнули світло?

      Коли дівчина підійшла ближче, Дуґан зміг її роздивитися: струнка постать, коротке чорне волосся, овальне обличчя, ніжні губи злегка скривилися.

      – Я тільки в’їжджаю, тому не знав, де вимикач.

      Вона пройшла під самою лампочкою, і на обличчя впала тінь, перетворивши його на чорну маску. Проминаючи Дуґана, дівчина черкнулася грудьми об його ліву руку. Світло згасло.

      – Отут, на стіні, вони є з обох боків на кожному майданчику, перед першою сходинкою.

      Почулося клацання, тоді потріскування таймера.

      Коли загорілося світло, її маска зникла.

      – Кажете, тільки в’їжджаєте? Звідки ви?

      – Із Самоса, – Дуґан заздалегідь підготував легенду для пояснення своєї вимови, – але мої батьки часто переїжджали з острова на острів.

      – Бували тут раніше?

      – Ні, я вперше в Афінах.

      Світло вимкнулося. Дуґан простяг руку, покрутив таймер і лампочка спалахнула знову. Він стояв і дивився у її обведені темними колами очі. Деякі жінки, щоб створити такий образ, використовують чорну підводку, однак кола у дівчини під очима свідчили про надмірну любов до алкоголю чи до зілля. Або й до одного, і до другого. Вона усміхнулася, і правий кутик рота злегка піднявся.

      – Краще підіймайтеся, а то знову опинитеся в темряві посеред сходів.

      Дуґан дістався до третього поверху.

      – Дякую.

      – Ми, мабуть, ще побачимося, я теж живу на третьому, – гукнула дівчина знизу і вийшла з будинку, її постать чітко вимальовувалась у світлі ліхтарів.

      Дуґан перетнув коридор і ввійшов до своєї кімнати. Увімкнув світло. У ній було годі повернутися. Пахло цигарками. Побачивши облуплені стіни кольору сечі та вузьке ліжко, Дуґан скривився. Біля ліжка під вікном стояв письмовий стіл, а на ньому лампа. Він смикнув за ланцюжок. Лампочки не було. Потім витяг з рюкзака свій костюм і сорочку, розправив і повісив СКАЧАТЬ