Притулок пророцтв. Дэниел Киз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ колись перетворювала ворогів на своїх агентів.

      – І ти гадаєш, що можеш зробити так само з нею? – спитав Мірон.

      – Уже роблю і навіть її не торкаюся.

      Дімітрі заходився перекочувати зубочистку язиком туди-сюди.

      – Це марнування вродливого молодого тіла.

      – А ти впевнений, що вона сама тебе не заморочила, га, Алексі? – реготнув Васілі.

      Алексі звернувся до батька:

      – Я прошу твого дозволу.

      Мірон насупив брови.

      – Гаразд, нехай допомагає, але якщо пручатиметься або спробує втекти – стріляй. Обстав усе так, ніби це не ти, а охоронець банку.

      – Але ж якщо вона помре, пророцтва Тедеску помруть разом із нею.

      – Я ж не казав убивати. Вистрели їй в ногу чи руку, привези сюди, і ми витягнемо з неї послання в той же спосіб, яким люди капітана Еліаде з антитерористичного підрозділу здобувають інформацію про нас у наших однодумців.

      – А якщо не вийде?

      Мірон постукав милицею по нозі.

      – Тоді дівчина нам ні до чого, і ти її позбудешся.

      Із зубочистки Дімітрі закрапала слина.

      – Слухай, Алексі, перш ніж ти вб’єш цю сексуальну маленьку кішечку, позич мені її на годинку чи дві.

      РОЗДІЛ 14

      Крит, Греція

      Літак СТУІЗ зайшов на посадку. Дуґан вибрався з кабіни й оглянув невеличкий аеродром.

      – Куди це, в біса, ви мене привезли?

      – На Крит, – відповів його супроводжувач.

      – Я гадав, ми летимо в Афіни.

      – В останню хвилину надійшов наказ не доставляти вас прямим шляхом. Ваш куратор з вами зв’яжеться. Пароль – «переправа через річку».

      Судовий виконавець піднявся трапом і помахав йому на прощання. Літак відірвався від землі.

      Дуґан окинув поглядом пустельний пейзаж. І як, у біса, йому з цього чортового запічка на Криті виходити на зв’язок з резидентом ЦРУ, який перебуває на Кіпрі?

      За кілька хвилин перед ним загальмував побитий жовтий «Мерседес». Сивий дідок відчинив задні дверцята.

      – Таксі.

      Дуґан хитнув головою.

      Водій запрошувальним жестом розвів руки.

      – Мені казати забирати вас від літак і переправити через річку. Це ваш таксі.

      Зрозуміло. Дуґан заліз до салону й відкинувся на сидінні. Очевидно, відсьогодні всі його дії контролюватиме, чи то пак куруватиме, Харон.

      Водій повіз його в бік скупчення приземкуватих будівель.

      – Як називається це місто?

      – Геракліон.

      Далеченько від Афін.

      Дідок зупинився біля брудно-сірого багатоквартирного будинку.

      – Другий поверх, кімната 204.

      Ага, конспіративна квартира ЦРУ. Дуґан піднявся хисткими східцями і постукав. Тихо. Він постукав ще раз. Двері прочинилися рівно настільки, наскільки давав змогу ланцюжок.

      – Паспорт.

      Дуґан СКАЧАТЬ