Новини. Андрій Войніцький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що мені треба, я встигаю! – відповіла вона з гідністю.

      Сивий відкинувся на кріслі, тримаючи окуляри так, наче збирався запустити їх Соні в лоба на кшталт сюрикена.

      – Скажіть, а ось така зачіска… це так зараз у моді?

      – Мені все одно, в моді чи ні. Мені подобається.

      Суддя зіщулився.

      – Я попереджаю, що, згідно зі статтею 63 Конституції України, у вас є право відмовитися надавати свідчення, що стосуються вас і ваших близьких, – оголосив він. – Згідно статті 69 з позначкою «один» ви можете давати свідчення будь-якою зручною для вас мовою. Яка мова є для вас зручною, Купер?

      – Українська.

      – У той же час попереджаю вас про кримінальну відповідальність за відмову від надання свідчень і надання завідомо неправдивих свідчень, згідно статей 384 і 385 Кримінального кодексу України. Вам зрозумілі ваші права?

      – Так, ваша честь.

      – Чи клянетесь ви говорити правду і тільки правду?

      – Клянуся.

      – Тоді прошу вас, відповідайте на наступні запитання по суті. Як давно ви були знайомі з потерпілою Штос?

      – З осені позаминулого року.

      – А точніше? Коли ви познайомилися?

      – У жовтні.

      – У жовтні якого року? Відповідайте розгорнуто, ведеться протокольний запис!

      – У жовтні 200…

      – За яких обставин ви познайомилися?

      – Нас познайомив приятель, – відповіла вона повільно. – В нічному клубі… Здається, в «Вегасі»…

      – Секретар, встигаєте? – суддя почекав, поки секретар побарабанив клавіатурою. – В яких стосунках ви були з померлою?

      Купер почухала гостренький носик:

      – Не скажу, щоб вона була мені близькою подругою… Ходили іноді по магазинах… Спілкувалися… Останнім часом зустрічалися, до речі, зрідка…

      – Коли ви бачили Наталію Штос востаннє?

      – У день її смерті.

      Сивий ледь помітно кивнув, запрошуючи до більш відвертої розмови. Чорнявий тим часом набичився і дивився з-під лоба, як досвідчений майор міліції дивиться на людину, що каже «не знаю». Інші члени колегії були просто тлом, і нічим більше.

      Купер трималася сполохано, але природно.

      – Саме про цей день ми і попросимо вас розповісти, – проголосив сивий з великою серйозністю. – А зараз уважно погляньте на підсудного і скажіть, чи знайома вам ця людина?

      – Так, я його знаю, – відповіла Купер, не дивлячись на Захарченка.

      – Ви ж навіть не подивилися на нього! – вигукнув суддя. – Подивіться, будьте вже так ласкаві!

      Соня Купер неохоче кинула на Захарченка такий погляд, немов жбурнула дріб’язок у його клітку. І нічого не сказала.

      – Я ще раз питаю, вам знайома ця людина?

      – Так, я його знаю!

      – Чи є у вас до підсудного особиста неприязнь чи причини його обмовити?

      – Ні, ваша честь.

      – Як довго ви з ним СКАЧАТЬ