І це все, що я хотіла сказати про кохання. Світлана Веренич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її тендітні плечі всю домашню роботу, юна ненька однаково випромінювала сайво. Знаєш, як її весь клас поважав за мужність і щасливе сімейне життя? І жоден хлопець з класу не дозволив собі навіть натяку на вульгарність, яку оголошувала на весь клас червона від обурення борчиня за високу моральність – наша директорка!

      Жабка сумно посміхнулася:

      – Усі твої казки зі щасливим кінцем. А в нас у салоні половина – матері-одиначки. Психічки нещасні, вічно всим незадоволені, злі, засмикані.

      – Можна подумати, що матері сімейства не засмикані. Так тільки дитина мізки проїдає, а так ще й законний чоловік приєднується. Ти можеш показати хоч одного мужика й сказати – от ідеальний сім’янин? Не людина, не коханець, а саме сім’янин? Я – ні!

      Жанка розсудливо промовчала.

      – Отож-бо, егоїзм у кожного на першому місці. Усі вони гарні, поки все по-їхньому, а спробуй йому характер показати, відразу свою звірину сутність і виявлять. Твій Георгій у РАГС тобі завітати не запропонував, правда ж? Як говориться, без коментарів.

      Я поглянула на годинник: була вже одинадцята вечора, за вікном на дорозі зменшилася кількість машин, стало тихіше.

      – Тобі додому далеко? Можеш переночувати в мене, я тобі постелю тут, на дивані. Я однаково їду завтра, можеш у мене тиждень перебути: годуватимеш кота і поливатимеш квіти.

      – Правда? – Жанна зраділа. Вона знімала кімнату десь у пригороді, а тут їй до роботи не більше півгодини пішки. З тиждень поживе сама, без двох сусідок у кімнаті.

      – Правда-правда, – я сходила в спальню й принесла постільну білизну та запасні ключі. – Тільки невелике прохання: не приводь сюди Георгія. Добре?

      – Добре. А де кіт?

      – Щодо кота я пожартувала. Хіба я схожа на стару діву з котом на руках і з папугою в клітці? Мені що, нема чим зайнятися? А квіти на кухні й у спальні на підвіконні. Тільки не забувай воду відстоювати.

      Я підійшла до книжкової полиці та знайшла стару порвану книгу новел, без початку й кінця, без імені автора. Ще студенткою я купила її на блошиному ринку. Одну історію Жабці треба обов’язково прочитати, усього кілька сторінок.

      – А це тобі казочка на ніч.

      Дівчина вже вмостилася на дивані. Я включила їй бра.

      – Читай.

      – А телевізор можна увімкнути?

      – А ти бачиш десь телевізор? Старий згорів, а купувати новий – не бачу сенсу.

      Хотілося додати: нормальні люди телевізор не дивляться, але я вчасно стрималася.

      – Почни з цієї новели.

      Жанка, приречено подивившись на мене, втупилася в книгу.

      Новела невідомого письменника «Полювання на відьом»

      Печеня наповнювала ароматом стару халупу, тоненький струмок пари піднімався вгору й зникав у димарі. СКАЧАТЬ