Тріснуло дзеркало. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ найновішого зразка, провела туди воду з водогону, електрику, збудувала ванну й туалет. Це все коштувало їй дуже дорого, але жити самій у Ґосінґтон-Холі обійшлося б у багато разів дорожче. Вона також зберегла право власності на три чверті акра саду, щільно оточеного кільцем дерев, і сказала:

      – Тепер вони можуть робити з Ґосінґтоном усе, що завгодно, бо я не бачитиму його, а тому й переживати чи хвилюватися мені не буде підстав.

      Протягом кількох останніх років вона здебільшого мандрувала, навідуючи дітей та онуків у різних частинах світу і вряди-годи повертаючись до Англії, щоб навтішатися спокійним життям у власному домі. Ґосінґтон-Хол уже раз чи двічі переходив із рук до рук. Спочатку там зробили готель, але ця витівка зазнала невдачі, і його купили чотири родини, які обладнали в ньому чотири окремі квартири, але дуже швидко пересварилися між собою. Потім міністерство охорони здоров’я купило його для якоїсь невідомої мети, для якої він зрештою йому не знадобився. Тепер міністерство вже продало його новим власникам, і саме перепродаж дві подруги тепер обговорювали.

      – До мене дійшли чутки, аякже, – сказала міс Марпл.

      – Чутки, звісно, були, – підтвердила місіс Бентрі. – Подейкували навіть, що тут має намір оселитися Чарлі Чаплін зі своїми дітьми. Це було б надзвичайно цікаво, але жодного слова правди в цьому, на жаль, немає. Ні, тепер уже точно відомо, що будинок купила Марина Ґреґ.

      – Якою гарною вона була, – сказала міс Марпл, зітхаючи. – Я завжди пам’ятаю її ранні фільми. «Перелітний птах» із прегарним Джоелем Робертсом. «Мері – королева Шотландії». Або «Через житнє поле» – фільм, звичайно надто сентиментальний, але я могла дивитися його безліч разів. О, моя люба, як давно це було!

      – Так, – сказала місіс Бентрі. – Їй уже, певно – скільки, ти думаєш? Сорок п’ять? П’ятдесят?

      На думку міс Марпл, їй було близько п’ятдесяти.

      – Вона знімалася в якихось останніх фільмах? Звичайно, я тепер не часто ходжу в кіно.

      – Лише в другорядних ролях, я думаю, – сказала місіс Бентрі. – Її вже давно не вважають зіркою. Вона пережила нервове захворювання. Після одного зі своїх розлучень.

      – Усі вони мають по кілька чоловіків, – сказала міс Марпл. – І як вони не стомлюються!

      – Я цього не розумію, – сказала місіс Бентрі. – Після того як ти закохалася в чоловіка й одружилася з ним, звикла до нього й зручно влаштувала своє життя – усе покинути й усе починати знову. Божевілля та й годі.

      – Мені важко про це судити, – сказала міс Марпл, кахикнувши скромним кашлем старої панни, – адже я ніколи не була одружена. Хоч, думаю, їх можна пожаліти.

      – Либонь, вони не можуть по-іншому, – неуважно кинула місіс Бентрі. – З таким життям, яким вони живуть. Воно в них надто публічне. Я зустрічалася з нею, – додала вона. – Тобто я зустрічалася з Мариною Ґреґ, коли була в Каліфорнії.

      – І як вона тобі здалася? – з цікавістю запитала міс Марпл.

      – Чарівна, – сказала місіс Бентрі. – Така природна й незіпсована. – Вона додала замислено: – Це схоже на емблему.

      – На СКАЧАТЬ