Тріснуло дзеркало. Агата Кристи
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Тріснуло дзеркало - Агата Кристи страница 7

СКАЧАТЬ що я маю на увазі. Не в галузі скоєння вбивств, а в галузі їхнього розслідування. Це правда, чи не так?

      Міс Марпл скромно промурмотіла, що їй справді довелося брати участь у розслідуванні вбивств раз або двічі.

      – Я чула, що були вбивства й у цьому селі. Про одне з них розповідали однієї ночі у клубі «Бінґо». Воно сталося в Ґосінґтон-Холі. Я б ніколи не купила дім, у якому було скоєно вбивство. Я б не сумнівалася, що туди приходять привиди.

      – Вбивство було скоєне не в Ґосінґтон-Холі. Туди було підкинуто труп.

      – Його знайшли на килимку в бібліотеці, так розповідають?

      Міс Марпл кивнула головою.

      – Справді? Можливо, вони мають намір зняти фільм про те вбивство. Можливо, саме тому Марина Ґреґ купила Ґосінґтон-Хол?

      – Марина Ґреґ?

      – Так. Вона та її чоловік. Він чи то продюсер, чи то режисер – звати його Джейсон, а як далі, не пам’ятаю. Але Марина Ґреґ, яка вона гарна жінка, правда ж? Звичайно, вона не грала в багатьох кінофільмах останніх років – бо хворіла протягом тривалого часу. Але я досі думаю, що ніхто не може зрівнятися з нею. Ви бачили її в «Карменеллі»? А у фільмах «Ціна кохання» та «Мері – королева Шотландії»? Вона вже не така молода, як колись, але завжди буде чудовою актрисою. Я завжди буду її палкою шанувальницею. У підлітковому віці вона мені часто снилася. Я була неймовірно щаслива, коли для «Служби Святого Іоанна» на Бермудах організували доброчинний концерт і Марина Ґреґ приїхала, щоб відкрити його. Я мало не збожеволіла від збудження, і раптом у той день у мене піднялася температура, й лікар заборонив мені виходити з дому. Але я не збиралася визнавати поразку. Власне, я почувалася не так погано. Тож я підвелася з ліжка, добре нафарбувалася та напудрилася й пішла на концерт. Мене відрекомендували їй, і ми розмовляли не менш як три хвилини, і вона дала мені свій автограф. Це було чудово. Я ніколи не забуду той день.

      Міс Марпл подивилася на неї пильним поглядом.

      – Сподіваюся, вам потім не стало гірше після таких хвилювань? – зі щирою тривогою в голосі запитала вона.

      Гізер Бедкок засміялася.

      – Аж ніяк. Я ніколи не почувала себе так чудово. Вважаю, що коли чогось дуже хочеш, то мусиш іти на ризик. Я завжди так роблю.

      І знову засміялася – радісним, дзвінким сміхом.

      Артур Бедкок сказав із захватом у голосі:

      – Ніщо не може стримати Гізер. Вона завжди все зробить по-своєму.

      – Елісон Вайд, – промурмотіла міс Марпл із задоволеним виразом обличчя.

      – Даруйте мені? – перепитав містер Бедкок.

      – Та нічого. Просто я згадала одну давно знайому мені людину.

      Гізер подивилась на неї із запитанням у погляді.

      – Ви нагадали мені про неї, це все.

      – Справді? Сподіваюся, вона була приємною жінкою.

      – Вона була дуже приємною, – відказала міс Марпл. – Добра, здорова, сповнена життя.

      – Але вона мала й свої вади, звичайно ж? – засміялася Гізер. – Я їх маю.

      – Елісон СКАЧАТЬ