Будинок імен. Колм Тойбiн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ти одружуєшся з моєю донькою, то, звичайно ж, можеш доторкнутися до моєї руки, – сказала я.

      – Одружуюсь? – перепитав він. – Мені нетерпеливиться стати до бою, а твоєї доньки я не знаю. Твій чоловік.

      – Я впевнена, – перервала я його, – мій чоловік наказав тобі триматися подалі від нашої доньки до святкування, але мене ти можеш не уникати. Дуже скоро все це зміниться, та якщо тебе непокоїть, що хтось може побачити, як ти розмовляєш зі мною до одруження з Іфігенією, я негайно залишу тебе й повернуся до інших жінок.

      Я говорила дуже м'яко. Та на його обличчі відбилась образа і ще якісь незрозумілі мені складні емоції.

      – Ти помиляєшся, – сказав він, – я чекаю на бій, а не на наречену. Ніяких весіль і бути не може, доки вітер не змінить напрямку. Доки не настане той час, коли наші судна не розбиватимуться об берегові скелі, доки ми чекаємо на.

      Він раптом ковтнув і замовк, наче силоміць змушуючи себе не закінчити розпочатої фрази.

      – Можливо, мій чоловік, – сказала я, – привіз сюди нашу доньку, аби після бою.

      – Після бою я повернуся додому, – перервав він мене. – Якщо виживу в цій баталії, я неодмінно повернуся додому.

      – Моя донька приїхала сюди, щоб одружитися з тобою, – заперечила я. – Її викликав сюди батько, мій чоловік.

      – Ти помиляєшся, – повторив він, і знову його вродливе обличчя зробилося твердим і рішучим. На мить я знову побачила в ньому наше майбутнє, мирне майбутнє, що його подарує нам Ахіллес. Час, сповнений розкошів і достатку, коли я старішатиму, споглядаючи Ахіллесову зрілість, материнство своєї дочки Іфігенії, дивитимусь, як мій син Орест набиратиметься мудрості. Аж раптом я усвідомила, що в цьому щасливому майбутньому не бачу ні Агамемнона, ні своєї другої дочки Електри. Їхня відсутність, а також примарна тінь чогось дуже поганого майже змусила мене здригнутися від жаху. Я спробувала знайти для них місце в картині майбутнього, але нічого не вийшло.

      Мені не вдалося їх там побачити, але я не змогла роздивитись і чогось іще. Аж раптом Ахіллес заговорив голосніше, вочевидь намагаючись привернути мою увагу.

      – Ти помиляєшся, – знову сказав він. А потім додав уже м'якше: – Твій чоловік мусив повідомити тобі, навіщо покликав сюди вашу доньку.

      – Мій чоловік, – відповіла я, – тільки привітав нас по приїзді, він нічого мені не сказав.

      – То ти, виходить, не знаєш? – запитав Ахіллес. – Хіба може бути, щоб ти нічого не знала?

      Його лице спохмурніло, а голос видався мені надтріснутим, коли Ахіллес поставив своє друге запитання.

      Я пішла від нього, зсутуливши плечі, аби приєднатися до інших жінок і своєї доньки. Вони заледве мене помітили, бо з головою поринули в замилування якимось фрагментом шиття, підносячи його до світла й роздивляючись з усіх боків. Я сіла окремо, тримаючись від них подалі.

* * *

      Не СКАЧАТЬ