Паризький архітектор. Чарльз Белфор

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ п'ятеро німців. У залі запанувала абсолютна тиша, ніби хтось вимкнув радіо. Вояки негайно пішли.

      У брудній ванній кімнаті Люсьєн зняв піджак і заходився його чистити. На спині засохло кілька бурих плям завбільшки з горошину і одна трошки більша – на рукаві. Люсьєн намочив рушник холодною водою і спробував стерти з тканини кров убитого єврея, та плями, хоча вже й не такі помітні, все одно залишилися, і це його дуже засмутило, адже в нього був тільки один костюм.

      У дзеркалі відбивався високий на зріст чоловік із великими виразними карими очима й копицею хвилястого каштанового волосся, що був вишукано одягнений, – у виборі одягу Люсьєн був особливо примхливим. Його дружина, Селеста, відзначалася великою майстерністю у розв'язанні подібних проблем. Вона, певно, зможе відчистити піджак від крові.

      Він підвівся й оглянув своє відображення у дзеркалі, що висіло над раковиною, щоб пересвідчитися, що на його обличчі та волоссі немає крові, потім поглянув на годинник і раптом зрозумів, що до запланованої зустрічі залишилося десять хвилин. Він вдягнув піджак і кинув забруднений рушник у раковину.

      Вийшовши на вулицю, Люсьєн не втримався й нишком глянув у кінець вулиці – туди, де сталося вбивство. Німців, як і мертвого тіла, вже не було, і лише за великою калюжею крові на асфальті можна було здогадатися про те, що сталося. Німці працювали неймовірно ефективно. Якби це були французи, то вони б стояли біля мертвого тіла, курили цигарки й балакали між собою про вбивство, а на той час, як під'їхала карета з морга, труп уже б геть задубів.

      Люсьєн хотів опинитись якомога далі від цього моторошного місця і перейшов майже на біг, та змусив себе вповільнити темп і йти просто швидкими кроками. Він ненавидів запізнюватись, але й не хотів отримати кулю в потилицю через свою прихильність до пунктуальності.

      Месьє Мане буде задоволений. Ця зустріч обіцяла можливість отримати роботу, і Люсьєн не хотів, щоб у замовника склалося про нього погане враження.

      Люсьєн на самому початку своєї кар'єри зрозумів, що архітектура – це і бізнес, і мистецтво, і до замовлення нового клієнта треба ставитися не так, ніби він перший і єдиний, а вважати його початком постійної співпраці.

      Людина, з якою він збирався зустрітися, Огюст Мане, володів заводом, що до війни виробляв двигуни для «Сітроенів» і автомобілів інших марок.

      Перед зустріччю Люсьєн завжди намагався зібрати якомога більше інформації про замовника, щоб зрозуміти, чи має той гроші, а месьє Мане гроші мав – старий родинний капітал, який примножувався з кожним поколінням. Мане пробував свої сили в промисловості, хоча це засуджувала більшість людей, що його оточували.

      Гроші, зароблені бізнесом, уважалися брудними й негідними. Та Мане у сто разів збільшив родинний статок, нажившись на всезагальному захопленні автомобілями й виробляючи для них двигуни, і посідав у суспільстві таке становище, що міг отримати будь-який контракт від окупаційної влади.

      Ще до вторгнення СКАЧАТЬ