Малхут. Остап Українець

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Накрилася підпільна торгівля з Віднем? Та навряд чи місцеві промисловці визнали за краще доплачувати зайві два-три золотих із голови за легально куплену худобу. На них вийшла жандармерія? Теж ні, бо фактично вони не порушують закону, навіть купуючи худобу, за яку не було сплачено мито, за межами ринку. За ці операції нікого з них посадити не могли, тим паче у цьому конкретному випадку – там оберталися такі смішні суми, що ніхто б не брав собі до голови за них чіплятися. Хіба що десь у самому Відні прижучили тих, хто утримував цю торгову мережу у всіх віддалених провінціях Імперії, наживаючись на різниці в цінах. Там, у Відні, їхня діяльність справді перетворювалась на контрабандний промисел, за який можна було цілком спокійно загриміти до криміналу чи принаймні напоротися на солідний штраф. Які гроші взагалі оберталися в цій справі, Іґнацій не знав і, намагаючись триматися від гріха подалі, не цікавився.

      Двері до корчми скрипнули, на Іґнація впала смуга денного світла, яку негайно заступив Орест. Він увійшов, кілька секунд пильно дивився на свого партнера, тоді рушив до шинквасу. Коли і йому націдили пива до олив’яного кухля, він повернувся до столу, поставив кухоль на стільницю зі свого боку. Тоді скинув камізельку, так само мовчки відсунув стільця, всівшись, знову взяв до рук кухля, зробив один довгий ковток і, гримнувши оливом об стіл, гаркнув:

      – Ти патріот?!

      – Тобі зле, Оресте? – прошипів русинською Іґнацій, який замалим не захлинувся від несподіванки.

      – Мені добре. Тебе питаю – ти патріот? – Орест наче схаменувся і вимовив останню фразу пошепки.

      – Чого патріот?

      – Польскі. Жечи Посполітей. Як ви ще на неї кажете?

      – Оресте! Ти що від мене хочеш? Я думав, розмова буде про роботу.

      – Ая, про ню й буде. Мав я в Калуші спотканя з одним паном, який дуже цікавився, чи ти не хтів би попрацювати на благо ойчизни.

      – Якої ойчизни? Ти хочеш зі мною разом загриміти? Бо якщо мене зараз провокуєш, май на увазі – я тебе потягну за собою.

      – В однім місцю я мав те’ провокувати! – Орест уже починав нервувати, але, видно, не знав, з якого боку починати розмову. – Ти ж колись принюхувався до політики – тоді, як другий раз із криміналу вийшов. Акурат коли пішов від Грегоровича і відкрив свою контору. Хтів бути послом до крайового Сейму.

      Було таке? То я тобі хочу дати таку можливість. Словом, мій знайомий отримав телеграму від такого собі Аґатона Ґіллера. Чув про такого?

      – Усе може бути, – насправді це ім’я промовляло до нього подіями останнього року, коли той поширив прокламацію «До всіх співвітчизників на польській землі» після розправи над учасниками демонстрації у Варшаві. Іґнацій до пізньої ночі перечитував відозву та новини про різанину, водночас безсило співчуваючи співвітчизникам та тішачись із того, що йому пофортунило жити у порівняно безпечній Австрійській Імперії. – Це ж якийсь СКАЧАТЬ