Ініціація. Клубне видання. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ існування після смерті. Вічне життя. Люди вірять, а віра… Як же без неї?

      – Народиться нова віра.

      – Нова релігія? Тоді все те – профанація.

      – Не релігія – віра.

      – У чому різниця?

      – У злитті суб’єкта і об’єкта віри.

      – На людину молитимемося?

      – Повіримо в людину. Бо поки люди бояться вірити в себе, не наважуються мислити самостійно. Вони шукають допомоги, виправдання, опіки вигаданих вищих сил. Це ж так зручно: пояснювати свої вчинки чи бездіяльність волею Божою чи втручанням темних сил.

      Я так дивуюся, що замовкаю, хоч на язиці ще з десяток аргументів проти дідової революції. Він користується моєю розгубленістю, продовжує слабким старечим голосом, та впевненим тоном про те, що наш світ давно розгублений. Бо давно розуміє абсолютну безперспективність життя за законами тваринного світу. Люди переросли ті закони. Час створювати власні. Це бентежить і лякає, змушує держави укріплювати свої кордони-закони-правила, розв’язувати нові війни, та скоро все те втратить сенс. Виникнуть держави нового типу. Вони не будуть прив’язані до старих основ, до народності, території, створюватимуться в інформаційному просторі, об’єднуватимуть людей різних вірувань і національностей, із різних континентів. Уже сьогодні є криптовалюта, краудфандинг і краудфармінг, і то лише початок. Держави нового типу, позбавлені кордонів і певних територій, стануть початком створення єдиної людської спільності як основи цивілізації. Вони не будуть ілюзорними, винятково віртуальними, далекими від реальності, ні – встановлюватимуть нові правила і закони. І щоб устигнути на той потяг, щоб логічно адаптуватися до карколомних змін, людині потрібно лиш одне…

      – Що?.. – питаю, не чуючи власного голосу, ніби нема в мене голосу. Бо така я є, неадаптована.

      – Ідентифікувати себе, – каже дід. – А це, мила дівчино, надскладне завдання.

      – Невже?

      – Звичайно. Людині вкрай важко ідентифікувати себе. Будь-яка ініціація втратила сенс, перестала бути фундаментом.

      – Знаєте, я заплуталася, – признаюся. – Простіше можна?

      – Можна, – погоджується дід, питає: – От ви… Скажіть, мила дівчино, хто ви?

      – Я? Мила дівчина, – кепкую.

      – Якщо формально, ви – жінка, і ви, певно, думаєте, що то фундамент, твердий ґрунт, на якому можна будувати власне життя, бо цього вже у вас не відібрати. Але ж стать можна змінити. Чи не так?

      – Теоретично, бо мене такі зміни не цікавлять.

      – Може, українка?

      – Звичайно.

      – Патріотка?

      – Певно.

      – І громадянка.

      – Жартуєте? У мене є паспорт.

      – Християнка?

      – Так, хрещена. Батьки похрестили.

      – Космополітка?

      – Однозначно!

      – Інтелектуалка?

      – Без питань! – запевняю. Хоча хто такий Троцький – не знаю. Але загуглю.

      – Хто ви ще?

      – Треба СКАЧАТЬ