Червоний Дракон. Томас Харрис
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Червоний Дракон - Томас Харрис страница 12

СКАЧАТЬ зубного знімка пішло цілих чотири дні. І чому цей аналіз довелося робити у Вашингтоні.

      Спеціальний агент Кроуфорд уважно вивчав кнопку на своїй кульковій ручці.

      Прінсі зашарівся, проте відповів спокійним голосом:

      – Сліди від укусів викривляються, якщо тіло доводиться транспортувати, містере Сімпсон…

      – Сімпкінз.

      – Сімпкінз, нехай. Ми не могли зробити цей зліпок із самих укусів на тілі жертви. У цьому й полягає важливість сиру. Сир відносно твердий, але з нього важко знімати відбитки. Треба спершу його змастити, аби в гіпс не потрапила зайва волога. Зазвичай спроба тільки одна. Смітсонівський інститут уже виконував такі завдання для криміналістичної лабораторії ФБР. Вони мають краще обладнання для відтворення лицьової дуги, а ще в них є анатомічний артикулятор. Їх консультує судово-експертний одонтолог. У нас цього всього немає. Щось іще?

      – Чи справедливо тоді буде стверджувати, що затримка виникла саме через лабораторію ФБР, а не через місцеві органи?

      Прінсі накинувся на нього:

      – Справедливо буде стверджувати те, містере Сімпкінз, що федеральний слідчий, спеціальний агент Кроуфорд, знайшов цей сир у холодильнику два дні тому – після того як ваші люди вже обшукали місце злочину. Він прискорив роботу лабораторії на моє прохання. Справедливо буде стверджувати, що я радію з факту, що шматок від того клятого сиру відкусив не один із ваших працівників.

      Утрутився комісар Льюїс, кімнатою для інструктажу прокотився його гучний голос:

      – Ніхто не ставить під сумнів ваші судження, докторе Прінсі. Сімпкінзе, останнє, що нам зараз потрібно, – це мірятися з ФБР цюцюрками. Повернімося до справи.

      – У нас усіх спільна мета, – сказав Спрінґфілд. – Джеку, ви, хлопці, нічого не бажаєте додати?

      Кроуфорд узяв слово. Обличчя, що звернулися до нього, важко було назвати дружніми. З цим щось треба було робити.

      – Хочу трохи розрядити атмосферу, пане голово. Багато років тому тривало затяте суперництво за медалі й визнання. Обидві сторони, федеральна та місцева, мали одна на одну зуб. Через це утворилася шпарина, крізь яку вислизали злодюжки. Наразі це не є політикою Бюро, це не мій підхід. Чхати я хотів на те, хто отримає медаль. І слідчий Ґрем також. Якщо хтось іще не зрозумів – це він сидить отам, позаду. Якщо того химерника завтра переїде сміттєвоз, то мене й такий варіант задовольнить, аби тільки злочинець не гуляв на волі. Гадаю, ви такої ж думки.

      Кроуфорд оглянув детективів, сподіваючись, що задобрив їх. Сподіваючись, що вони не стануть приховувати корисні свідчення. Тепер до нього заговорив комісар Льюїс:

      – Слідчий Ґрем уже має досвід у подібних справах.

      – Так, сер.

      – Не хочете нічого додати, містере Ґрем, запропонувати щось?

      Кроуфорд підвів брови на Ґрема.

      – Можете стати тут, перед нами? – спитав Спрінґфілд.

      Ґрем пошкодував, що не отримав нагоди поговорити зі Спрінґфілдом СКАЧАТЬ