Темні уми. Александра Бракен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – наполягав Мартін, але Кейт лише знизала плечима. Знову повертаючи праворуч, вона увімкнула сигнал повороту, хоча сигналізувати про нього було нікому.

      Місто без людей.

      Ми виїхали з кварталу, помчавши до невеличкого торговельного ряду, що виходив на дорогу. Вікно від мого дихання запотіло. Перш ніж Кейт заїхала на автозаправку, ми проминули супермаркет «Старбакс» та «Макдональдс», а також манікюрний салон.

      Машину я побачила відразу – позашляховик бронзового кольору, такого я ще ніколи не бачила. Чоловік, що зіперся на нього, не заливав бензин у бак. Бо звідки тут було взятися бензину?! Всі заправки були розгромлені, пістолети та шланги валялися на бетоні.

      Кейт бібікнула, але чоловік вже й так нас помітив і помахав рукою. Як і Кейт, він виглядав молодо, був невисокої статури, темно-коричневе волосся спадало йому на чоло. Коли ми наблизились, його усмішка просто засяяла, я впізнала у ньому чоловіка з думок Кейт. Той, котрого я бачила у сліпучих кольорах та сяйві, коли ми покидали Термонд.

      Щойно заглушивши двигун, вона розчинила дверцята автомобіля навстіж і поспішила до нього. Я почула її різкий сміх, коли вона так рвучко кинулася йому на шию, що з нього злетіли сонцезахисні окуляри.

      Пітною долонею Мартін торкнувся місця, де мою шкіру прикривав комірець, а тоді ледь-ледь стиснув її, і мені урвався терпець. Розчинивши двері, я вийшла надвір, і мені було байдуже, сердитиметься Кейт чи ні.

      Повітря було сирим від дощу, що завис тонкою поволокою, забарвлюючи дерева і траву у дивовижно зелений колір. Та поволока огорнула мої щоки та волосся, принісши жадане полегшення після багатогодинного перебування поряд із Мартіном-імбецилом, котрий, здавалося, був одвічно вкритий чимось липким.

      – …Вони знайшли Нору десь за півгодини по тому, як ти поїхала, – мовив чоловік, підходячи до нас. – Вони послали за тобою два загони. Мала якісь проблеми?

      – Жодних, – Кейт обійняла рукою його за талію. – Але я не дивуюся. Їх же дуже скоротили. Але де твої…

      Роб різко захитав головою, по обличчю промайнула тінь.

      – Я не зміг їх витягнути.

      Усе тіло Кейт ніби обм’якло.

      – О, співчуваю…

      – Усе гаразд. Здається, ти досягла більшого успіху, ніж я. З нею все гаразд?

      Вони обоє повернулись й глянули на мене.

      – А, Робе, це Рубі, – мовила вона. – Рубі, це мій… це Роб.

      – Таке нудне знайомство. – Роб прицмокнув язиком. – Бачу, що в Термонді красунечок переховували.

      Він простягнув мені руку. Велика долоня, п’ять пальців, зарослі фаланги. Звичайний. Але з того, як я витріщалася на нього, могло би здатись, що він вкритий риб’ячою лускою. Я міцно притулила руку до стегна, не подавши її йому. Підійшла на крок ближче до Кейт.

      У його руці не було зброї чи ножа, чи приладу білого шуму, але я бачила: затилля його долоні вкрите синцями та хрестоподібними порізами, декотрі з-поміж яких були свіжими, аж до самих СКАЧАТЬ