Інферно. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мов лозинка. Ленґдон побачив, що, попри повну відсутність косметики, шкіра її обличчя надзвичайно гладенька, хоча й з однією вадою – родимкою над губою. Очі жінки мали м’який брунатний колір, але були незвично пронизливими, наче їм довелося побачити надзвичайно багато, як для людини її віку.

      – Лікар Марконі не дуже добре володіє англійською, – сказала вона, сідаючи біля Ленґдона, – і він попрохав мене заповнити вашу картку пацієнта. – Із цими словами жінка знов усміхнулася йому.

      – Дякую, – хрипко каркнув Ленґдон.

      – Отже, – почала вона діловитим тоном, – як вас звуть?

      Він відповів не одразу:

      – Роберт… Ленґдон.

      Лікарка присвітила йому в очі ручкою-ліхтариком.

      – Де працюєте?

      Цю інформацію довелося пригадувати ще довше.

      – Професор… історії мистецтва… і символіки. Гарвардський університет.

      Лікарка Брукс спантеличено опустила ліхтарик. Лікар із кущастими вусами та бровами був спантеличений не менше за неї.

      – Ви американець?

      Ленґдон кинув на неї ніяковий погляд.

      – Річ у тім, що… – Жінка замовкла, вагаючись. – Коли вас привезли сюди сьогодні ввечері, при вас не було посвідчення особи. На вас був твідовий костюм і туфлі-мокасини, тому ми вирішили, що ви британець.

      – Я американець, – запевнив її Ленґдон, надто виснажений, щоб пояснювати, чому він віддає перевагу якісно скроєному одягу.

      – У вас щось болить?

      – Голова, – відповів Ленґдон, відчуваючи, як посилилося гупання крові у його черепній коробці від яскравого світла ліхтарика. Слава Богу, лікарка вже поклала його до кишені та натомість торкнулася зап’ястя Ленґдона, щоб помацати його пульс.

      – Ви закричали й прокинулися, – сказала жінка. – Як ви гадаєте чому?

      Ленґдону на мить пригадалося дивне видіння жінки під вуаллю на купі тіл, що звивалися в агонії. Шукай – і знайдеш.

      – Мені наснився кошмар.

      – Про що?

      Ленґдон розповів.

      Лікарка Брукс із байдужим виразом обличчя щось записала на планшеті.

      – А ви не маєте якогось пояснення щодо причини появи того лячного видіння?

      Ленґдон попорпався в пам’яті і похитав головою, яка знову запульсувала сильним болем на знак протесту.

      – Гаразд, пане Ленґдон, – сказала жінка, роблячи нотатки на планшеті. – Декілька стандартних запитань. Який сьогодні день тижня?

      Ленґдон на мить задумався.

      – Сьогодні субота. Пригадую, як сьогодні я йшов університетським містечком… ішов на вечірні лекції, а потім… а потім… я більше нічого не пам’ятаю. Може, я упав?

      – Про це поговоримо пізніше. Вам відомо, де ви є?

      Ленґдон висунув найімовірніше припущення:

      – У массачусетській лікарні?

      Лікарка Брукс зробила ще одну нотатку СКАЧАТЬ