Точка обману. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      2

      Троє чоловіків мовчки сиділи у своєму утепленому наметі. А надворі лютував крижаний вітер, шарпаючи їхній притулок і погрожуючи зірвати його з кріплень. Та ніхто з чоловіків не звертав на це уваги, бо кожен не раз бував у набагато небезпечніших ситуаціях.

      Їхній сніжно-білий намет розташувався в неглибокій западині, так, щоб його не було видно. Засоби зв’язку, пересування та зброя були найкращими і найсучаснішими. Командир групи мав кодове ім’я Дельта-Один. М’язистий і гнучкий, він мав очі так само невиразні й пусті, як і місцевість, де зараз базувалася група.

      Військовий хронометр на руці Дельти-Один різко пискнув. Його звук пролунав в унісон із пищанням хронометрів у двох інших чоловіків.

      Минуло ще півгодини.

      Час вирушати. Знову.

      Дельта-Один задумливо підійшов до виходу і, полишивши своїх компаньйонів, ступив у темряву, де скаженів крижаний вітер. Командир уважно оглянув залитий місячним сяйвом обрій крізь інфрачервоний бінокль. Як і завжди, він зосередився на об’єкті, який розміщувався на відстані з тисячу метрів – величезна та несподівана в цих краях споруда, що здіймалася над пустельною місцевістю. Відтоді, як було завершено її будівництво, Дельта-Один зі своєю групою ось уже десять днів спостерігав за нею. Він не сумнівався, що інформація, яку містив цей об’єкт, здатна змінити світ. Для її захисту кілька людей уже заплатили життям.

      Наразі біля об’єкта панував спокій.

      Однак набагато важливіше було перевірити те, що зараз відбувалося всередині.

      Дельта-Один зайшов назад до намету і звернувся до підлеглих:

      – Час здійснити обліт.

      Обидва чоловіки кивнули. Вищий на зріст Дельта-Два розкрив переносний комп’ютер і увімкнув. Ставши напроти екрана, Дельта-Два поклав руку на механічний джойстик та коротко смикнув його. І за тисячу метрів від намету, схований у центрі споруди, ожив спостережний робот завбільшки з комара.

      3

      Ведучи свій білий «Форд Інтегра» автострадою Лісберг-Пайк, Рейчел Секстон і досі кипіла гнівом. Голі клени біля підніжжя пагорбів Фоллз-Черч красиво здіймалися вгору, чітко вирізняючись на тлі чистого й прозорого березневого неба, але ця мирна картина не могла вгамувати її лють. Нещодавній стрибок рейтингу її батька не тільки не додав йому ані крихти елегантної впевненості в собі, а навпаки – зробив його ще бундючнішим та пихатішим.

      Хитра пастка, яку він їй улаштував, була тим більш болючою, що батько залишився єдиним прямим родичем Рейчел. Її мати померла три роки тому, і то була спустошлива втрата, яка й досі краяла серце. Єдиною втіхою для Рейчел була думка про те, що смерть, проявивши до матері іронічне співчуття, визволила її від того жахливого нещастя, яким став для неї шлюб із сенатором.

      Пейджер Рейчел знову писнув, повернувши її до реальності й змусивши зосередити увагу на дорозі. Вхідне повідомлення було таким самим.

      Це означало: «Звітуйте директорові Національного управління військово-космічної розвідки СКАЧАТЬ