Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності. Томас Фридман

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ аналізу – і ви не вийдете з дива, замислюючись, чи зможе хтось із ними конкурувати. Ні в кого більше немає такої кількості структурованої інформації як сировинного матеріалу для аналізу та створення дедалі кращих прогнозів. Бо структурована інформація сьогодні – велика сила. Слід пильно стежити за тим, як великі дані дають змогу потужним компаніям ставати монополістами. Ідеться не просто про домінування на ринку їхньої продукції, а про посилення цього домінування завдяки одержуваній інформації.

      Запам’ятовувальний пристрій/пам’ять

      Ми вже побачили, що сенсори мають велику силу. Але всі ті сенсори разом із зібраною інформацією були б марною справою, якби не одночасні прориви у збереженні даних. Ці прориви дали нам чипи, що можуть зберігати більше даних, і програмне забезпечення, яке може з’єднати мільйони комп’ютерів та примусити їх зберігати й обробляти інформацію так, ніби це один настільний ПК.

      Який же має бути обсяг пам’яті й наскільки ускладнилося програмне забезпечення? Розгляньмо виступ Ренді Стешика, тодішнього президента з питань інжинірингу в UPS, 11 травня 2014 року на Конференції товариства з питань виробництва й оперативного керування, присвяченого важливості великих даних. Він почав із того, що показав число зі 199 цифрами.

      «Хтось знає, що це за число? – запитав Стешик присутніх і додав: – Дозвольте, я назву кілька речей, яких воно не стосується».

      Це не кількість хот-догів, які продав славетний ресторан Varsity, розташований далі за висхідними номерами на нашій вулиці, від свого відкриття 1928 року. Не кількість автівок на поганої слави міжштатних шосе в Атланті о п’ятій після обіду в п’ятницю. Це число зі 199 цифр показує кількість дискретних маршрутів водія UPS, який робить пересічно 120 зупинок щодня. Тепер (тільки не схибніться) помножте його на 55 000. Це кількість маршрутів у США, які наші водії долають кожного робочого дня. Щоб показати це число, нам знадобився б екран із високою роздільною здатністю на стадіоні AT&T у Далласі, де грають «Ковбої». Але якось щодня водії UPS потрапляють до понад 9 млн клієнтів, доправляючи майже 17 млн пакунків із чим завгодно – від нового айпеда для випускника школи в Де-Мойні до інсуліну для діабетика в Денвері та двох гігантських панд, перевезених із Пекіна до зоопарку в Атланті. Як вони це роблять? Відповідь – у вивченні операцій.

      Понад двісті сенсорів у машині розповідають нам, чи пристебнув водій ремінь безпеки, з якою швидкістю їде машина, коли відбувається гальмування, чи відкриті захищені двері, автівка з пакунками їде вперед чи задкує, назву вулиці, де їде машина, навіть час простою та руху. На жаль, ми лише не знаємо, чи кусається собака за вхідними дверима.

      Щоб дати собі раду зі 199-значним числом маршрутних опцій та обліковуванням даних від 200 сенсорів у кожній машині UPS, нам треба чимало пам’яті, потужностей обчислення й можливостей програмного забезпечення, – лише 15 років тому жодна пересічна компанія не могла цього ні дозволити собі, ні уявити. Зараз усе це має кожна компанія. І тут починається справді важлива історія про те, як комбінація чипів пам’яті СКАЧАТЬ