Украдене щастя (збірник). Іван Франко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Украдене щастя (збірник) - Іван Франко страница 87

СКАЧАТЬ розкошів природи

      похоронний спів лунає,

      серед пахощів вечірніх

      куриться кадила дим.

      Ось спинився хід церковний

      на обірвищі крутому,

      над безоднею страшною, —

      глянеш вниз – аж жах бере.

      Мов гігантський мур гранітний,

      прямовисні голі скелі

      пнуться із безодні моря

      в лазурову височінь.

      Глянь з гори – на морі човен,

      що покрай скали гойдавсь,

      видасться, мов білий лебідь,

      що гойдаєсь на воді.

      Глянь з долини – всі ті люди,

      що стоять над тим обривом,

      видадуться, мов ягнята,

      що пасуться на скалі.

      В тій скалі з долини видно

      штиригранну чорну пляму,

      мов печатку величезну,

      в половині висоти.

      Се є вхід в живу могилу,

      у печеру пустельницьку,

      висічену там Бог зна ким

      і Бог зна кому й нащо.

      Не дійти туди ногами,

      ні драбиною не злізти,

      лиш на шнурі у повітрі

      долетіти, наче птах.

      У окрайчику скальному

      рівчачок протертий шнуром —

      знак нехибний того місця,

      де внизу печери вхід.

      Тут спинився хід церковний,

      стали править панахиду…

      Де ж той мрець, кого ховають?

      Де блаженний той аскет?

IV

      От скінчилися відправи

      і останнюю молитву

      на колінах прошептали

      всі пустинники й черці.

      І встає ігумен перший,

      і всі встали за чергою,

      і довкола тихо стало,

      море лиш реве внизу.

      І підніс ігумен голос,

      і звертається до діда,

      що стояв серед монахів

      із березовим хрестом.

Ігумен

      Старче Йване, перед Богом,

      перед злотосяйним сонцем

      і перед хрестом спасенним

      заклинаю тут тебе.

      Щиро нам скажи, по правді:

      чи по добрій своїй волі,

      чи по зрілій постанові

      йдеш у сю печеру?

Старець

      Так.

Ігумен

      Чи немає в твоїм серці

      ще прихильности до світу

      і прив’язання до рідних,

      дум і бажань світових?

      Чи навіки ти відрікся

      всього, що відводить духа

      від єдиного бажання

      вічного спокою?

Старець

      Так.

Ігумен

      Чи обдумав ти всю важкість

      самоти, безповоротність

      отого життя в печері,

      всі страховини спокус?

      Чи обдумав ти всю гіркість

      жалю, що явиться може,

      каяття, що затроїти

      може тут твій подвиг?

Старець

      Так.

Ігумен

      Будь же Бог благословенний,

      що вітхнув тобі сю думку!

      Най же він тобі поможе

      до кінця пройти сей шлях!

      Дотепер ти між живими

      Конец СКАЧАТЬ