Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Ой, як то було із первовіку, —

      Гей, дай Боже! —

      Як жиди Христа на муки брали,

      На муки брали, на хрест розп’яли, —

      Пречиста Діва весь світ сходила,

      Весь світ сходила, сина гляділа,

      Гіркії сльози все проливала,

      Білії ручки з жалю ламала.

      А де упаде її сльозонька,

      Там тобі стане зимна криниця;

      Де білі ручки з жалю заломить,

      Там тобі стане шумна діброва,

      Шумна діброва з вітром говорить.

      А де із жалю зітхне до Бога,

      Там тобі роєм – ярі пчілоньки,

      Ярі пчілоньки медок збирають.

      Пречиста Діва весь світ перейшла,

      Весь світ перейшла, сина не знайшла.

      Весь світ за нею зазеленівся,

      Весь світ за нею розвеселився.

      Ой сидить пані в пишній палаті,

      Шабельку острить, думку думає,

      Думку думає, слугів питає:

      «Що там за діва іде полями,

      Іде полями, тяженько плаче,

      Рученьки ломить,

      Господа молить?

      За нею поле зеленіється,

      За нею річки розливаються,

      За нею діброви розвиваються.

      Біжіть до неї, напроти неї,

      Нехай не ходить по моїм полю!

      Бистрії річки водами грають,

      В поході військо моє спиняють».

      Старша сестриця по полю ходить,

      По полю ходить, копи рахує,

      Рахує-числить, зчислити годі.

      Старша сестриця задумалася:

      «Що то за діва полем ступає,

      Полем ступає, тяженько плаче,

      Рученьки ломить, Господа молить?

      За нею поле зеленіється,

      За нею річки розливаються,

      Шумні діброви розвиваються».

      Старша сестриця пішла до неї,

      Пішла до неї, напроти неї.

      За ручку бере, словом втішає,

      Словом втішає, так промовляє:

      «Ой не ходи ти, красная діво,

      Ой не ходи ти світом блукати,

      А ходи жити до мої хати!

      Я тобі рано ноги умию,

      Ноги умию, сльози обсушу,

      З твого серденька тугу прогоню.

      Я тобі в днину світлоньку вберу,

      Світлоньку вберу, їсти злагоджу,

      Я тобі ввечір ліженько встелю,

      Я тобі на сон ще й заспіваю».

      В старшої сестри, як бір, пшениця, —

      Г[ей], д[ай] Б[оже]! —

      В старшої сестри яреє жито

      Колосом клонить, пісеньку дзвонить:

      «Нас Мати Божа благословляла,

      Нам Мати Божа зраст дарувала,

      Бо Божа Мати – у нашій хаті».

      В ясної пані пишні палати,

      Пишні палати з вітром валяться;

      В ясної пані острі шабельки,

      Острі шабельки в боях щербляться.

      Пів її краю – то гай в розмаю;

      Пів її краю багна вкривають,

      Багна СКАЧАТЬ