Володимир Сосюра. Отсутствует
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Володимир Сосюра - Отсутствует страница 11

СКАЧАТЬ Лебедя з містечка Прилуки на Чернігівщині, який скопіював текст цього твору, за винятком епілогу, ще в 1928 р. у селі Дмухайлівці на Дніпропетровщині за текстом Карпа Гупала. Останній навчався у 1923–1925 рр. у Харківському інституті народної освіти й приятелював із В. Сосюрою. Проте свій список О. Лебедь подарував В. Сосюрі 1937 р. в Одесі і зміг частково відтворити текст поеми лише в 1990 р. Оскільки цього тексту немає в автографі В. Сосюри, подаємо його за поновленим списком О. Лебедя:

      Тебе не бачив і не знаю,

      Ну як в архівах ГПУ

      Тебе знайти?

      Берізка має

      Так сиротливо на снігу.

      А там на волі і на троні,

      Сьогодні з нами, завтра – ні,

      Скажи, чому ти не червоний,

      Кому, кому твої огні?

      Це ким розкидано патрони?

      Сліди чиїх чобіт, колін?

      Одні рубаються за трони,

      А другим волі і землі?…

      А вітер в відповідь: «Ні-ко-о-о-му…»

      А вітер в відповідь: «За всі-і-іх…»

      Немає для людей зако-о-о-нів…

      Немає для людей межі-і-і…

      А другим – ніч у драну хату,

      Зола з засмажених долонь. Ага!

      Таким єдина плата —

      Через плече кленка вогонь…

      Гуляє вітер в Гуляй-Полі,

      Там сонця золоте вино —

      Усім одрізав хліба й волі

      Веселий батько наш Махно.

      Шумлять і клени, і тополі,

      Лиш не шумить один перон.

      Лежить зарубаний за волю,

      Лежить зарубаний за трон.

      Тут іде повторення тексту, що є в автографі В. Сосюри з архіву Ю. Смолича («Сьогодні свайба у Степана…»), а далі цілком невідомі фрагменти:

      Уже не лускають насіння

      Баби на призьбі, на дубках,

      Тільки вгорі спокійно й синьо,

      Тільки вгорі незнаний жах…

      Уже і Керенський, і Троцький —

      Один погас, другий зійшов.

      І голосний гудок заводський

      Побідно далі розколов.

      Був у Махна смуглявий хлопець

      Його найвірний ад’ютант.

      Чудний якийсь, а діло робить

      Веселий синьоокий Ян.

      Ян із Познані, та війною

      Його закинуло в Донбас…

      Ну й Ян з усмішкою ясною,

      Ну й Ян – пропаща голова.

      Уже в душі не пекло Данте,

      Уже в душі не чорний шал.

      Замість Кропоткіна і Канта

      На етажерці «Капітал».

      У Примакова чорні брови,

      У Примакова губи-квіт.

      Але од нього слів любові

      Не дочекатися тобі.

      І знов в душі те пекло Данте.

      І знов в душі той чорний шал…

      Тобі Кропоткіна і Канта

      Хіба замінить «Капітал»?

      (Махно впізнає Ганну. З новою силою «любов ударила Махна»).

      Ну, хлопці, в нас весілля два —

      Одружим Яна і Тетяну —

      Оце такі мої слова.

      Прийшов до хлопців невідомий,

      А вміє, як вона, рубать.

      Лице СКАЧАТЬ