Оденься для успеха. Искусство выглядеть стильно. Рейчел Рой

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вдячністю та радістю. Едуард був найкращим другом Луї. Вона була давно знайома з ним і ставилася до нього з повагою відтоді, коли її чоловік уперше привів Едуарда до їхнього будинку, щоб познайомити з нареченою. Згодом він став єдиним із друзів Луї, який, як вона здогадувалася, не схвалював безвідповідальної легковажності її чоловіка.

      Едуард мав добру душу, і все, чого він бажав,– піклуватися про родину, яку залишив його друг. Він не вимагав більшого, ніж захищати його вдову та дочок у ці важкі часи.

      Родина фон Лошів стала дибки. Едуардові було сказано, що цей шлюб буде мезальянсом, що Йозефіна Дітріх, на їхню думку, не більш ніж амбіційна, честолюбна особа низького походження. Якщо ж він наполягатиме на цій дурниці – створити з нею спільну родину,– жоден з родичів не лише не прийме його дружини, але й назавжди відвернеться також і від нього через такий несмак.

      Незважаючи на це, Едуард та Йозефіна одружилися – тихо, як і належало через вдовичий стан нареченої, вдягненої у чорне, та стан війни. Дівчата не були присутні під час вінчання. Хоча Лізель продовжувала оплакувати батька, однак прийняла вітчима із щирою приязню. Лені взагалі проігнорувала цей шлюб і поводилася так, ніби нічого не трапилося. Вочевидь, мати відтепер носитиме ім’я фон Лош, але сама вона назавжди залишиться Дітріх. Багато років по тому образи рідного батька та Едуарда фон Лош зіллються в її пам’яті, втратять індивідуальні риси та згадуватимуться як одна й та сама людина.

      Едуард перевіз свою нову родину в чудовий особняк, розташований в одному з найбільш фешенебельних районів Берліна. Відтепер кожен їхній день скидався на маленьке Різдво. На якийсь час війна здалася дуже далекою. Відтепер вранці на столі можна було побачити справжнє молоко і навіть цілий шмат сиру. Немов у казці, невідомо звідки з’являлися брунатні паперові пакуночки із безцінними зернами кави. Двічі або навіть тричі у них були цілі цукрові голови, а ще й хліб – справжній хліб зі справжнього борошна! Радість Едуарда від того, що його ще молода дружина знову всміхається, була такою всеосяжною, що він знову й знову вирушав на пошуки дорогоцінних ласощів і щоразу дякував долі за те, що має можливість сплачувати стільки, скільки вимагали ділки чорного ринку. Одного вечора, лягаючи спати, Йозефіна знайшла у себе на подушці живу квітку. Неперевершену жовту троянду! Троянда в охопленому війною Берліні? Де, в Бога, Едуардові вдалося її знайти?! Вона ж, певно, коштувала цілого статку!

      Едуард буквально сяяв: найбільшим щастям для нього було бачити дружину щасливою. До того ж у нього залишалося так мало часу, щоб дарувати їй радість.

      Берлін, 2 квітня 1917 року

      Нарешті я маю місце, де можу залишитися наодинці. Спеціально для мене було відремонтовано невеличке горище, що над ванною кімнатою. У мене тут великий килим, рожеві штори та електричне освітлення. Дуже затишно, особливо увечері. Я так чекаю на весну, на літо. Навіть попри те, що ми маємо цей великий особняк, тутешні пожильці виходять на вулицю лише для того, щоб подивитися, у що сьогодні вдягнені СКАЧАТЬ