Название: Куля для вовкулаки
Автор: Юрій Сорока
Издательство: Фолио
Жанр: Исторические детективы
Серия: Ретророман
isbn: 978-966-03-7113-2, 978-966-03-8232-9
isbn:
– Що відбувається, ротмістре? – запитав Семен у Мацейовського, коли біганина і постріли припинились.
– А ви не бачите? – похмуро відказав той. – Люди злякались.
– Вовків?
– Я не знаю, чорт забирай! – вилаявся ротмістр.
– Дивний переляк, як на мене, – похитав головою Семен. – Можливо, ваш отець Бенедикт зміг би їх заспокоїти словом і молитвою? До речі, де він? – Паливода раптом зрозумів, що не бачив домініканця від часу, коли загін зупинився для ночівлі.
– Я не бачив його, – знизав плечима Мацейовський. – Це має якесь значення?
– Поки не знаю, – відповів Семен. Він хотів щось додати, але цієї миті помітив Бенедикта, який вийшов з лісу і мовчки пройшов повз них. Не кажучи ні слова, зник в одному з наметів.
– Маю надію, тепер ви вдоволені? – роздратовано сказав Мацейовський і пішов геть. Семен, помисливши, вирішив і собі повертатись до лежанки. Вже засинав удруге за вечір, коли почув слова Пилипенка, який розташувався поруч:
– А чи не занадто ви боїтесь вовчого виття, панове? – запитав Микита, ні до кого не звертаючись.
Деякий час відповіді не було, і лише за хвилину один із жовнірів вирішив порушити мовчанку.
– Ти багато чого не знаєш, хлопче, – сказав він. – У наших краях вовків давно немає. Тож…
– Тож це виття не Божого створіння, а диявольського виплодка! – перебив першого жовніра другий.
– Ви впевнені?
– Вони не дають нам спокою вже близько року, – жовнір вдарив у темряві кресалом і запалив люльку. – Трикляті вовкулаки. Загинуло уже п’ятеро. Востаннє напали на самого пана старосту. Я думаю, лише втручання Святої Діви врятувало його того разу.
– А чому ж Свята Діва не допомогла Мареку і Кшисю? – запротестував перший з жовнірів, який розпочав розмову. Погоджуючись із ним, загуділа більшість із присутніх біля вогнища.
– Про кого ти? – не зрозумів Микита.
– Про моїх побратимів, – відгукнувся драгун. – Вони супроводжували Сенявського в ту трикляту ніч. А зранку ми знайшли все, що від них залишилось!
Семен відчув, що сон долає його, незважаючи на цікавість. Зрештою, вирішив, що з нього досить. Повернувся на бік і за мить уже хропів сном праведника.
Розділ VIII
До ранку жодних несподіванок не відбулось. Стрілки годинника показували четверту по півночі, коли Паливода з Микитою, як і було домовлено, заступили на охорону табору. Пилипенко увесь час поривався розпочати розмову, але Семен наказав йому мовчати.
– Потрібна тиша, ранком усе розповіси, – кинув коротко.
Микиті не залишилось нічого іншого, як підкоритись. Вони до самого СКАЧАТЬ