Потоп. Том II. Генрик Сенкевич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Хованського перешкод у цьому мати Ваша світлість не буде, бо чутки до мене з Москви доходять, що вони й самі над експедицією в Інфлянту міркують, хоч і тримають це в таємниці. Врешті, якби Хованський захотів щось затіяти, то я стримаю його за віжки, й якщо б щиро міг довіритись, то впевнений, що з усіх сил у порятунку батьківщини Вашій світлості допомагати буду. Все від Вашої світлості залежить, бо ще є час повернути з дороги та провини змити. Тоді виявиться, що Ваша світлість не для особистої вигоди, а для відвернення останньої поразки віддала Литву під шведську протекцію. Нехай же Вашу світлість Бог так надихне, про що щоденно Його прошу, хоч мене Ваша світлість в особистій вигоді звинувачує несправедливо.

      P. S. Я вчув, що облогу з Несвіжа зняли і що князь Міхал із нами хоче об’єднатися, як тільки шкоду поправить. Дивіться, Ваша світлосте, як чесні представники Вашої родини чинять, і на їхній приклад задивляйтесь, і в будь-якому разі маєте тепер віз і перевіз».

      – Ти таке чув? – закінчив читати князь Ян.

      – Чув. І що? – Богуслав дивився на брата.

      – Треба було б від усього відмовитися, стільки занехаяти, власну роботу своїми руками знищити.

      – І з могутнім Карлом-Ґуставом стятися, і вигнанця Яна-Казимирa за халяви хапати, щоб змилостивився, пробачив і на службу знову прийняв. Та й у пана Сапєги помилування просити.

      Обличчя Янушa налилося кров’ю.

      – Зверни увагу, що він пише: «Покайтесь, і я дарую Вам» – немовби сюзерен васалу!

      – Інше писав би, якби йому шість тисяч шабель над карком висіло.

      – І все ж… – замислився пригнічено князь Януш.

      – І все ж що?

      – Вітчизні був би, може, порятунок так зробити, як Сапєгa радить?

      – А для тебе? Для мене? Для Радзивіллів?..

      Януш не відповів, лише оперся головою на складені п’ястуки і думав.

      – Хай буде так! – сказав він нарешті. – Хай здійсниться.

      – Що ти вирішив?

      – Завтра вирушаю на Підляшшя, а через тиждень вдарю на Сапєгу.

      – Оце Радзивілл! – втішився Богуслав.

      І вони подали один одному руки.

      За мить Богуслав подався на відпочинок. Януш залишився сам. Раз за разом міряв він важким кроком усю світлицю, і врешті ляснув у долоні. Особистий паж зайшов до покою.

      – Хай астролог за годину прийде до мене з готовою фігурою, – наказав магнат.

      Паж вийшов, а князь знову взявся ходити та відмовляти свої кальвіністські молитви. Після чого заспівав упівголоса псалом, уриваючи часто, бо йому дихання бракувало, і споглядав час від часу через вікно на зорі, що мерехтіли на небесній сфері.

      Повільно світла згасали в замку, але, крім астролога і князя, ще одна істота не спала у своїй кімнатці. Це була Олюнька Білевичівнa. Стоячи навколішки перед своїм ліжком, дівчина обхопила голову руками та шепотіла зі заплющеними очима:

      – Змилуйся над нами. Змилуйся над нами!

      Вперше СКАЧАТЬ