Випробування невинуватістю. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

      Вона вчепилася пальцями в його плече.

      – Ми – от що важить. Ви не бачите, що зробили з нами всіма?

      Він утупився в неї.

      Із темряви вулиці виринула чоловіча постать.

      – Доктор Калґарі? – запитав чоловік. – Під’їхало ваше таксі, сер. Щоб підвезти вас до Драймута.

      – А… е-е-е… дякую.

      Калґарі знову повернувся до Естер, але вона зайшла до будинку.

      Вхідні двері гримнули.

      Розділ третій

      І

      Відкинувши з високого чола темне волосся, Естер повільно піднімалася сходами. Кірстен Ліндстром зустріла її на сходовому майданчику.

      – Він пішов?

      – Так, пішов.

      – Ти надто вражена, Естер. – Кірстен Ліндстром обережно поклала руку на її плече. – Ходи зі мною. Дам тобі трохи коньяку. Так багато всього трапилося.

      – Кірсті, я не хочу коньяку.

      – Може, й не хочеш, але він піде тобі на користь.

      Не опираючись, молода жінка дозволила міс Ліндстром провести себе коридором до її маленької кімнатки. Взяла бренді й почала поволі попивати його. Кірстен роздратовано мовила:

      – Усе сталося надто несподівано. Нас мали попередити. Чому містер Маршалл спершу не написав нам?

      – Мабуть, доктор Калґарі попросив його. Він хотів прийти й розповісти нам особисто.

      – Прийти й розповісти нам особисто, от іще! Як, він гадав, ми сприймемо новину?

      – Мабуть, – дивним, байдужим тоном відповіла Естер, – він вирішив, що ми зрадіємо.

      – Радіти тут чи ні, та однозначно це шок. Йому не слід було так робити.

      – Хоча це сміливо з його боку, – мовила Естер. На її обличчі з’явився рум’янець. – Я думаю, для нього це було непросто. Прийти і сказати родині, що її член, якого засудили за вбивство та який помер у в’язниці, справді не був винуватим. Так, вочевидь, це справді мужньо, але, – додала вона, – хай там як, не треба було цього робити.

      – Так, ми всі так думаємо, – швидко підтакнула міс Ліндстром.

      Естер подивилася на неї із зацікавленням, яке вивело її із задуми.

      – Ви це теж відчуваєте, Кірсті? Я вважала, що тільки я.

      – Я ж не дурна, – різко кинула міс Ліндстром. – Я навіть можу передбачити певні варіанти подій, які твій доктор Калґарі, схоже, не взяв до уваги.

      Естер підвелася.

      – Піду до батька.

      Кірстен погодилася.

      – Так. Тепер у нього буде час поміркувати, як найкраще вчинити.

      Коли Естер увійшла до бібліотеки, Ґвенда набирала номер. Батько поманив її жестом, і Естер умостилася на підлокітникові крісла.

      – Ми намагаємося зв’язатися з Мері та Мікі, – пояснив він. – Їм потрібно негайно про це повідомити.

      – Алло, – сказала Ґвенда Вон. – Це місіс Дюррант? Мері? Це Ґвенда Вон. З вами говоритиме ваш батько.

      Лео СКАЧАТЬ