Название: Випробування невинуватістю
Автор: Аґата Крісті
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Классические детективы
isbn: 978-617-12-5143-4, 978-617-12-5144-1, 978-617-12-4534-1, 978-0-00-715491-3
isbn:
Лео Арґайл завовтузився в кріслі й нарешті озвався:
– Що саме ви називаєте словом «успіх»?
– Даруйте, – швидко перепросив Калґарі. – Це слово не слід тут уживати. Вашого сина звинуватили в злочині, якого він не вчинив, його судили, визнали винним, і він помер у в’язниці. Справедливість прийшла до нього занадто пізно. Просто все, що можна зробити, буде зроблено. За цим простежать. Міністр внутрішніх справ, напевно, порадить королеві дарувати повне помилування.
Естер засміялася.
– Повне помилування? За те, чого він не робив?
– Я знаю. Термінологія завжди далека від дійсності. Але певен, що за правилами буде подано запит до парламенту, відповідь на який прояснить, що Джеко Арґайл не скоював злочин, за який його було засуджено, і про це відкрито повідомлять у газетах.
Він замовк. Ніхто не зронив жодного слова. Він подумав, що для них це, мабуть, шок. Приємний.
Він підвівся.
– Боюся, – невпевнено протягнув він, – що мені більше нічого додати… Хіба що повторю, як мені шкода, як мені прикро, і знову перепрошуватиму – та все це ви вже добре знаєте. Трагедія, що забрала життя Джеко, кинула тінь і на моє життя. Але принаймні, – сказав він, немов захищаючись, – це дещо означає: він не вчинив тієї страшної речі, його ім’я… ваше ім’я в очах світу стане незаплямованим…
Якщо він і сподівався на відповідь, то не отримав її.
Лео Арґайл згорбився у своєму кріслі. Ґвенда не зводила з нього очей. Естер сиділа, туплячись уперед широко розплющеними, трагічними очима. Міс Ліндстром бурмотала щось собі під ніс і похитувала головою.
Калґарі безпорадно стояв біля дверей і дивився на них.
Ґвенда Вон узяла на себе контроль над ситуацією. Вона підступила до нього і, поклавши руку на його плече, тихо промовила:
– Вам краще піти. Це надто великий шок. Треба час, щоб вони отямились.
Він кивнув і вийшов. На сходовому майданчику його наздогнала міс Ліндстром.
– Я проведу вас, – кинула вона.
Коли двері за ними зачинялися, він чітко побачив, як Ґвенда опустилася на коліна біля стільця містера Арґайла. Це його трохи здивувало.
Виструнчившись перед ним, як гвардієць, міс Ліндстром різко говорила:
– Ви не можете повернути його до життя. То навіщо нагадувати їм про це? До сьогодні вони вже змирилися. Тепер страждатимуть. Завжди краще залишати все так, як є.
Вона була невдоволена.
– Йому потрібно повернути добру пам’ять, – заперечив Артур Калґарі.
– Як шляхетно! Усе це дуже добре. Але ви справді не розумієте, що це означає. Чоловіки ніколи не думають, – Вона тупнула ногою. – Я люблю їх усіх. Я прибула сюди 1940 року – допомагати СКАЧАТЬ