Марія Стюарт. Стефан Цвейг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ можливо, вони ще задовго до того, як сама Марія Стюарт пізнала власну таємницю, відчули й винюшили чоловічим інстинктом ту нестримність, бо була в ній якась сила, що радше розпалювала в чоловіків чуттєвий потяг, ніж породжувала прагнення романтичного кохання. Можливо, Марія Стюарт, і то саме тому, що її інстинкти ще не прокинулися, легше дозволяла невеличкі довірчі жести – погладжування руки, поцілунок, вабливий погляд, – ніж досвідчена жінка, яка знає про небезпечну здатність такої невимушеності спонукати до фізичної близькості; хай там як, Марія Стюарт дозволяла молодикам навколо неї інколи забувати, що жінка в ній як королева має бути недосяжна для кожної сміливої думки. Одного разу один молодий шотландський капітан на ймення Гепберн уже дозволив собі дурнувато-зухвалу недоречність щодо неї, і тільки втеча врятувала його від найтяжчого покарання. Але Марія Стюарт надто поблажливо проминає цей прикрий інцидент, легковажно вибачає капітану, наче то був прощенний гріх, і тим самим додає духу іншому аристократові зі свого вузького кола.

      Ця пригода почалась як суто романтична, але, як майже кожен епізод у шотландському краї, сформувалась у криваву баладу. Месьє Данвіль, перший поклонник Марії Стюарт на французькому королівському дворі, якось звірився своєму юному другові й компаньйонові поету Шастеляру про свої марення. А тепер месьє Данвіль, що разом з іншими дворянами супроводив Марію Стюарт у подорожі до Шотландії, має повертатися до Франції, до дружини й обов’язку, натомість трубадур Шастеляр лишається в Шотландії, немов представник чужого почуття. Аж ніяк не безпечно складати всякчас ніжні віршики, бо гра легко перетворюється в дійсність. Марія Стюарт бездумно приймає поетичне вшанування від молодого й дуже досвідченого в усіх лицарських мистецтвах гугенота, ба навіть відповідає на його вірші своїми поезіями; яка чутлива до музики, самотня серед грубого й відсталого середовища молода жінка не почуватиметься влещеною, чуючи, як її вшановують такими зачудованими строфами:

      Oh Déesse immortelle

      Escoute donc ma voix

      Toy qui tiens en tutelle

      Mon pouvoir sous tes loix

      Afin que si ma vie

      Se voie en bref ravie

        Ta cruauté

      La confesse périe

      Par ta seule beauté.

      Богине горда, гойна і сяйлива,

      Послухай, ти безсмертна, голос мій.

      Мене ти опікаєш, норовлива,

      Закон панує наді мною твій.

      Хоча усе моє життя —

      Лиш спалах марного чуття,

      Твоя жорстокість невблаганна

      В тумані тане забуття,

      Як сяє твоя врода бездоганна!

      А надто, коли вона почувається невинною? Бо щирим коханням у відповідь на свою пристрасть Шастеляр похвалитися не міг. Він змушений сумовито признатися:

      Et néansmoins la flâme

      Qui me brûle et enflâme

        De passion

      N’émeut jamais ton âme

      D’aucune affection.

      І все-таки вогонь,

      Що пропікає від долонь до скронь,

        Кохання

      З душі твоєї не добув либонь

      Бодай СКАЧАТЬ