Метаморфози, або Золотий осел. Луций Апулей
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Метаморфози, або Золотий осел - Луций Апулей страница 26
Название: Метаморфози, або Золотий осел
Автор: Луций Апулей
Издательство: Фолио
Жанр: Античная литература
Серия: Істини
isbn: 978-966-03-7966-4
isbn:
8
Плутарх (бл. 45 – бл. 127) – давньогрецький філософ-мораліст і історик, автор широко відомих «Порівняльних життєписів»; власне кажучи, походив він з Херонеї, що в Беотії (Центральна Греція), а не з Фессалії.
9
Секст (II ст. н. е.) – грецький філософ, представник скептицизму, один з перших істориків логіки.
10
Строкатий портик (Stoa poikile) – портик в Афінах, прикрашений картинами і стінним розписом славетного художника Полігнота (V ст. до н. е.). Від цього портика пішла назва стоїків – грецької філософської школи.
11
Палиця з оповитою довкола неї змією – атрибут Асклепія (Ескулапа), бога лікарів та лікарської справи.
12
Егіна – острів у Саронічній затоці, неподалік від Афін.
13
Етолія – гірська область у західній частині Середньої Греції.
14
Гіпата – місто в південній Фессалії (тепер Іпаті).
15
Луп – «говоряще» ім’я, бо по-латині «lupus» означає «вовк», отже, спеціально підібране воно для позначення особи ненаситної, ненажерливої.
16
Арістомен, а також Сократ – імена, вжиті тут насмішкувато.
17
Ларісса – місто у Фессалії, знамените своїми гімнастичними й музичними агонами, тобто змаганнями, в римський період – гладіаторськими видовищами.
18
Тартар – за грецькою міфологією, найглибша безодня в підземному царстві, країні померлих, місце кари злочинців, куди Зевс сипнув повсталих і переможених ним титанів.
19
Дві Ефіопії – тобто на схід і захід від ріки Ніл. За уявленням стародавніх греків (Гомер, «Одіссея», І, 23), Ефіопія була величезною країною, що простягалась далеко на схід і захід, в якій сонце сходить і заходить.
20
…залишає… – погляд, досить поширений серед стародавніх греків і римлян.
21
Медея – дочка колхідського царя Еета. Допомогла здобути золоте руно ватажкові аргонавтів Ясонові, потім втекла з ним до Греції. Коли Ясон покинув її і намірився вдруге одружитися з дочкою корінфського царя Креонта, Главкою, Медея звела зі світу Главку з допомогою отруєних шат і діадеми і, умертвивши своїх синів, народжених від Ясона, втекла. Доля Медеї послужила в античні часи основою для трагедій Евріпіда й Сенеки, а в західноєвропейській драматургії – для п’єс Корнеля, Грільпарцера, Ануйля та ін.
22
Згадки про чаклунські дії над ямою зустрічаються в різних античних письменників (напр.: Гомер, «Одіссея», XI, 25, Лукіан, «Любитель брехні», 14 та ін.).
23
Пантія (досл. «повністю божественна») – іронічне наймення чаклунки.
24
Ендіміон – вродливий СКАЧАТЬ