Метаморфози, або Золотий осел. Луций Апулей

Чтение книги онлайн.

      15. І до Фотіди вернулась бадьорість. – Дозволь, – сказала вона, – спочатку надійно замкнути двері в кімнату, щоб я не була причиною великого злочину, якщо через необачність вимкнуться назовні якісь слова з нашої розмови й підуть поміж людей. – Відтак вона засунула засови й опустила міцні гачки, потім метнулась до мене й, обома руками обнявши мене за шию, тихеньким, ледь чутним голосом почала свою сповідь: – Боюся, дуже боюся відкривати таємні справи дому цього, зокрема – великі таємниці своєї господині. Але я неабиякої думки про тебе і твою вченість, до того ж наділений ти великим розумом і посвячений у таємні обряди, вмієш старанно дотримуватись обітниці мовчання. Отже, все, що я оповім глибині твого богобоязливого серця, збережи, прошу тебе, навіки закритим за міцною огорожею і за щирість моєї довіри до тебе відплати мені взаємністю – міцним мовчанням. Бо любов, яку відчуваю до тебе, спонукує мене відкрити тобі те, що тільки я одна знаю на світі. Зараз дізнаєшся, що діється в цьому домі, зараз дізнаєшся про предивну чаклунську владу моєї господині, якої слухаються померлі, якій підкоряються боги і слугують стихії, через яку небесні тіла міняють свої шляхи. Але ніколи вона не послуговується могутністю свого мистецтва з більшим запалом, як тоді, коли замилується гарненьким юнаком, що, до речі, трапляється з нею частенько.