Поміж двох орлів. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ устигнути побачитися з Амвросієм. Він не почув, як управитель тихо, крізь зуби мовив:

      – Ти спочатку повернися, а потім і поговоримо…

      А Тарас невдовзі вже відкривав старі скрипливі двері келії брата Амвросія. Той сидів, як і завше, за дерев’яним столом. Перед ним лежала відкрита книга – мінея, як зрозумів юнак. При появі відвідувача Амвросій відірвався від читання і повернув голову до гостя.

      Тарас привітався.

      – Прийшов усе-таки! – розчулився монах.

      – Не міг не прийти, – хлопець сів навпроти.

      Амвросій довго дивився на Тараса, неначе бачив його вперше.

      – Чого це ви так дивитесь?

      – Дивуюся, яким ти став.

      – Яким?

      – За ці дні ти дуже подорослішав…

      – На війну іду, – повідомив Тарас.

      – Коли?

      – Завтра вирушаємо. Спочатку буде відправа. Поляки окремо, ми – окремо, а потім усі разом вирушаємо.

      – Завтра – день первоверховних апостолів, – нагадав монах. – Гетьман спеціально вибрав цей день?

      – Не знаю. Гадаю, від нього тут мало що залежало. Що накаже король – те й мусить гетьман виконувати.

      – Мало ти знаєш Станіслава Жолкевського, – задумливо відказав Амвросій. – Він рідко слово у слово виконує накази короля. Якби так було три роки тому, той-таки Зиґмунд не сидів би зараз на троні і не посилав би православних воювати з православними.

      – Хіба я такий один? – знизав плечима Тарас. – Бог дасть, усе буде добре. Я говорив про вас матері. Вона буде приходити до вас.

      – Не треба… Нехай про себе думає. Тебе ж не буде поруч, а Мошко залишиться.

      – Він не посміє її чіпати! Я його попередив.

      – І що? Він злякався?

      – Не знаю, злякався чи ні, але я йому пояснив, що буде, коли він наважиться порушити наказ гетьмана. Він же не дурний!

      – Це вірно.

      Десь у Жовкві задзвеніли дзвони, скликаючи православних на вечірню. Амвросій перехрестився.

      – Мені пора іти. – Тарас підвівся. – Благословіть, отче!

      Він нахилив голову. Брат Амвросій важко підвівся, тричі перехрестив юнака, потім поцілував у чоло.

      – Бог із тобою, отроче! – сказав він. – Нехай бережуть тебе янголи небесні!

      Тарас поцілував монаха в руку, натягнув на голову чорну шапку і швидко покинув келію. До табору – ще чималий шмат дороги, а сонце вже сховалося за гору…

      Але Тарас несподівано запізнився. Щоб скоротити шлях, юнак вирішив не обходити Жовкву. Крокуючи твердим, висушеним спекою путівцем, Тарас зауважив перед собою миловидну дівчину, яка несла кошик, закритий синьою тканкою. Іншим разом юнак, може, і пройшов би мимо, але дівчина лукаво стрельнула зеленми очима, і він зрозумів, що пропав… Від несподіванки Тарас зупинився. Те саме зробила й дівчина. Вони стояли так і дивилися один на одного. Юнак уважно роздивлявся дівчину. Цей лукавий погляд СКАЧАТЬ