Богдан Хмельницький. Легенда і людина. Петро Кралюк
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Богдан Хмельницький. Легенда і людина - Петро Кралюк страница 6

СКАЧАТЬ «чистою».

      Звучить також славослів’я і війську Запорізькому, і його гетьману Хмельницькому:

      «А ти, Чигирине, місто окраїнне, не меншую славу

      Тепер в собі маєш, коли оглядаєш в руках булаву

      Зацного Богдана, мудрого гетьмана, доброго молодця,

      Хмельницького Чигиринського, давнього запорожця.

      Бог його вказав і війську подав, аби їм справовав,

      А жеби покорних од рук гордих моцно обварював.

      Учини ж, Боже, всім нам гоже, аби булавою

      Військо твоє славне, всьому світу явне – за його головою».

      Це чи не один з перших панегіриків Хмельницькому. Звичайно, йому далеко до панегіриків пізніших козацьких літописців. Та все ж…

      Загалом пісня є провіденціалістською. Автор вважає, що все в руках Бога. Бог покарав ляхів за те, що вони були горді, поступали нерозумно й чинили зло запорожцям. Тепер Бог підняв запорожців, дарував перемогу над ляхами, а також дав їм доброго полководця – Богдана Хмельницького.

      Думка, що повстання під проводом Хмельницького – це кара полякам за їхні гріхи, набуває поширення навіть у суто польській літературі. Подібні погляди цілком вкладалися в русло середньовічних уявлень про Божу кару. Вони мали поширення і в літературі українській, і польській.

      Окрім віршів про Миколу Потоцького, вміщених у «Літописці…» Єрлича, до нас дійшла ще одна пісня того часу про битву під Жовтими Водами. Починається вона такими словами:

      «Висипався хміль із міха І наробив ляхам лиха…».[27]

      Багато в чому цей твір нагадує народну пісню. І достатньо адекватно відображує настрої й погляди, які панували в козацькому середовищі. Автор тішиться, що ляхи зазнали поразки. З іронією пише про них:

      «До Жовтої водиці

      Наклав їм дуже хмельниці.

      Не могли на ногах стояти —

      Воліли утікати».

      У цій пісні не зустрічаємо антитатарських мотивів. Радше, навпаки, автор радіє, що татари разом із козаками побили поляків:

      «І по пастуші табунці

      Приїхали к нам ординці.

      Не утікай же, ляху,

      З самого перестраху…»

      Із тексту пісні навіть складається враження, що чи не головною силою в битві під Жовтими Водами були татари. Й сама битва трактується як татарський наїзд на ляхів, у якому брали участь козаки. До речі, в такому ж ключі трактують ці події кримсько-татарські джерела.

      Є в пісні певний натяк на причини Хмельниччини. Там не говориться про якісь кривди православних, не йдеться, за великим рахунком, і про причини соціального характеру. Виявляється, що головна образа козаків полягала в тому, що ляхи зв’язалися із євреями:

      «Миліш вам жиди-збойці,

      Ніж запорожці-молойці».

      Через цю «милість» з євреями поляки якраз й отримали наїзд татар та козаків Хмельницького:

      «Хоть же маєте кримчухи,

      Дайте їм тепер кожухи.

      Отже, Хмельницький може —

      Поможи йому, Боже,

      Тих СКАЧАТЬ



<p>27</p>

Про Жовтоводинську битву // Слово многоцінне. – Кн. 3. – С. 498–499.