Справа «Про страчений одяг». Борис Крамер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на будь-якій барахолці. Чи у воєнторзі… І ніхто в тебе документів не спитає. Демократія, мать її за ногу!..

      – Тобто вирахувати, де пошита і ким отримана, неможливо?.. – уточнив допитливий Нагорняк.

      – Ех-ма!.. Це ж тобі не «калаш» із заводським номером, за яким можна простежити, у чиїх руках побував. Нумерацію комірців не придумали!..

      – А шкода!.. Уявляєте?.. «Калаш» під контролем, комірці пронумеровані… Усі ходять строєм. Під наглядом… Прохора Петровича. Порядок у танкових частинах!.. – продовжив його думку прокурорський егоїст.

      – Ні… Краще отак: продавати форму з-під ніг! – підтримав його кпини непохитний вихованець бійця загороджувальних загонів. – Щоб будь-яка шваль могла одягти на себе і комп… компрометувати державу!.. Ходити в ній, не заслуживши!.. І грабувати!..

      – Або порізати й підкинути вам під хвіртку, – продовжив можливі дії винахідливої швалі Нагорняк.

      – Або порізати й підкинути мені під хвіртку, – погодився в унісон полковник Ковтун.

      – Здрастуйте! Станція «Вилізай»!.. – підсумував беззмістовність їхніх гучних перекорів прокурор Піонтковський. – Агій на вас!.. З чим прийшли, з тим і приперлися… Хоч одну толкову версію можете висунути?..

      – Отже, давайте вважати так, – змирився з несподіваною справою Артем Нагорняк. – Інцидент з формою стосується звання й посади Миколи Івановича. Значить, проблема ховається у його роботі. Коханок, на прохання трудящих, відкидаємо… Хоч і шкода! Такий смачний шмат… Прямо по руках жир тече!.. Гаразд, гаразд, не ворушіться, товаришу полковник, бо загублю нитку червону… Хтось незадоволений роботою нашого незамінного заявника познущався над його мундиром.

      – Не моїм мундиром! – уточнив гість і вкотре постукав порожньою люлькою по столу. – Аналогічним… Невідомо де придбаним.

      – Схожим… Такого ж типу… З тієї ж системи… Кітелем. Що це значить?..

      – Що?.. – в один голос прохопились прокурор і начальник міліції.

      – З Миколою Івановичем спілкуються невербальною мовою. Люди часто використовують не тільки сло- ва, а й погляди, емоції, жести, міміку, пози… Корчать рожі й дулі тичуть!.. Голий зад показують!.. Якщо все спростити… Незалежно від причин появи жести – це ознаки можливої дії.

      – Простіше, хлопче!.. Не загинай!.. – приземлив його нетерплячий полковник з пошматованим мундиром. – Іншими словами: ви десь… напаскудили… напустували… побешкетували… Зробили зарубку рукою, що здригнулась… Серйозно накосячили, – дохідливо переклав йому зрозумілою мовою молодий тлумач. – Вам поставили оцінку – негативну. Вас попередили, що за помилку треба платити – або кар’єрою, або здоров’ям…

      – Яка… харцизяка… Брудна шматина… Крива рожа… Має на це право?!. – обурено скочив із-за столу рослий начальник міліції. – Рахунки мені виставляти?.. Погрожувати?..

      – Міліція народна, тож і морда з народу, – заспокоїв його шал Нагорняк. – Що заслужили – те й маєте…

      – Притягни СКАЧАТЬ