Енеїда. Вергілій
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Енеїда - Вергілій страница 30

Название: Енеїда

Автор: Вергілій

Издательство: Фолио

Жанр: Античная литература

Серия: Істини

isbn: 978-966-03-7837-7

isbn:

СКАЧАТЬ всі трощить.

      Далі видніє з-за хвиль уже Етна, гора трінакрійська,

      555 Здалека чути могутній рев моря й удари об скелі;

      Чути, як ломиться голос об берег, у вирах безодні

      Води гуляють і хвилі довкола піском обертають.

      Батько Анхіс на це мовить: «Ой, правда, це славна Харібда,

      Нам-бо Гелен віщував про верхів'я ці й скелі жахливі.

      560 Гей же, другове, геть звідси, на весла наляжте старанно».

      Роблять вони, як він каже, і вже Палінур із них перший

      Вліво так раптом перед завернув, що аж скрипнули снасті.

      Ціла громада ліворуч і вітром, і веслами гнала.

      То нас до неба крутіж той на вигнутих хвилях підносить,

      565 То в підземелля кудись аж до манів несе нас та хвиля.[81]

      Три рази чули ми голос, як скелі гули у безоднях,

      Бачили тричі, як піна морськая оббризкала зорі.

      Цим нас, утомлених, вітер покинув і сонце лишило,

      Й так ми, не знаючи шляху, добились до краю циклопів.

      570 Пристань там є величезна, безпечна від вітру, спокійна.

      Та недалеко зловісно гримить всеруйнуюча Етна.

      То аж під небо хмари вибурхує чорні і клуби

      Смольного диму, розжарений попіл підносить, то знову

      Кидає кулі вогненні і ними черкає об зорі.

      575 Часом з середини рветься і скелі кругом розкидає,

      Ними вергає, розтоплений камінь шпурляє до неба

      Й гучно з найглибшого дна закипає. Розказують люди,

      Що Енкеладове тіло ця валява тисне, від грому

      Півобгоріле, що й Етну могутню на нього поклали.

      580 Він же, неначе горнило прорвавши, вогнем аж палає.

      Як утомивши лежанням один бік, він ляже на другий,[82]

      З гуком дрижить вся Трінакрія, й небо вкривається димом.

      Цілу ми ніч на ту з'яву страшенну з-за лісу дивились.

      Не розуміли ми, звідки той гуркіт походить, бо ані

      585 Зорі не сяли вогнями, ні обрій також не світив нам

      Зоряним блиском, але усе небо стемніло й глибока

      Ніч непогідна у хмари закутаний місяць держала.

      Заграва другий вже день сповіщала і з обріїв неба

      Рання зоря розполохала вогкії тіні, як раптом

      590 Вийшов із лісу незнаний якийсь чоловік чудернацький,

      Зморений тяжко, нужденний, обдертий, і руки в благанні

      До узбережжя простяг. Придивляємось – в бруді страшному,

      Бороду геть запустив він, а одіж уся реп'яхами

      Вкрита на ньому. Та грека, проте, у нім легко пізнати,

      595 Що при озброєнні рідному посланий був проти Трої.

      Він же, як тільки побачив іздалека зброю троянську

      Й одіж дарданців, то вигляду цього він трохи злякався

      Й кроки затримав свої, а потім як кинувся раптом

      До узбережжя з плачем і слізно почав нас благати:

      600 «Тевкри, і зорями, й силами неба я вас заклинаю,

      Згоден я, де б не везли ви мене, лиш візьміть із собою.

      Я-бо один із данайського флоту, і вам признаюся,

      Що на троянські пенати війною пішов я. За те ви,

      Як провинивсь я цим злочином тяжко, мене тут у воду

      605 СКАЧАТЬ



<p>81</p>

до манів… – до підземного царства тіней.

<p>82</p>

Він – Енкелад. Виверження Етни буває нібито через зусилля цього гіганта звільнитися з-під гори.