Енеїда. Вергілій

Чтение книги онлайн.

      45 То провидіння божисте, здається мені, і Юнони

      Ласка вітрами ці судна ілійські сюди ось пригнали.

      Сестро, подумай, які будуть славні і місто, й держава

      За допомогою мужа такого? Якими ділами

      Слава пунійців при збройній помочі тевкрів засяє!

      50 Божої ласки проси, і, жертву благальну принісши,

      Гостям годи, і придумуй причини якісь зволікання, —

      Море, мовляв, ще не втихло, ще дощ Оріон посилає,

      Ще не зрихтовані судна, й погода іще не підхожа».

      Цими словами запалює серце жагучим коханням,

      55 В душу надію вливає, із серця жене несміливість.

      Зразу ж до храмів ідуть вони й жертвами миру благають;

      В жертву овечок приносять добірних, за звичаєм предків,

      Закононосній Церері, і Фебові, й батьку Ліею,[86]

      Передусім же Юноні, святій опікунці подружжя.

      60 Чашу сама бере в руки красуня Дідона й корові

      Білій зливає між роги чи перед богами проходить

      При вівтарях переповнених, жертвами свято шанує,

      В груди відкриті тваринам живим ще вона заглядає

      Пристрасно, в них-бо шукає поради. Пустії пророцтва!

      65 Що допоможуть ті жертви і храми у шалі кохання?

      Вогник незримий утробу з'їдає, і рана невидна

      В неї під серцем ятриться; нещасна Дідона палає

      Жаром кохання, у шалі ганяє по цілому місту.

      Наче та лань необачна, котору поцілив стрілою

      70 В критському лісі пастух, що стрілами сипле навколо,

      Й зовсім не дбає про те, куди з них яка полетіла.

      Лань же чимдуж утікає лісами в діктейські ізвори,

      В боці ж у неї стримить увесь час та стріла смертоносна.