Архе: Монолог, який усе ще триває. Любко Дереш
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Архе: Монолог, який усе ще триває - Любко Дереш страница 12

Название: Архе: Монолог, який усе ще триває

Автор: Любко Дереш

Издательство: Фолио

Жанр: Контркультура

Серия:

isbn: 978-966-03-7787-5

isbn:

СКАЧАТЬ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ вона танула в білих озерах полум’я в очницях, очниці розбухали, їхні краї віддалялися десь за обрій, стали завбільшки з два кратери на Місяці, боже, які в неї тепер велетенські очниці, о боже, ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ а очі які, та я просто не вірю, я ж у них і впасти можу, гей, обережно, тільки б не втратити рівновагу, а то ще полечу вниз головою вони завбільшки з атомну станцію! та що там – два велетенські розпечені Сонця дві зірки одна дірка на два кінці

      – Я БАЧУ!!! БОГ ТИ МІЙ! Я БАЧУ! – хрипить вона й знає: ЯКЩО ЗАРАЗ НЕ РОЗПЛЮЩИТЬ ОЧІ, ОЧІ РОЗПЛЮЩАТЬ ЇЇ. Неймовірно, але ноги продовжують відчувати асфальт, вуха – чути цвіркунів, а тіло продовжує БАЧИТИ. Терезка робить зусилля над повіками, і нею спалахує відчуття, наче вона не просто розкрила очі, вона вибила їх, наче віконниці, вилупила навстіж із такою силою, що повіки не витримують і шматуються в клоччя, розлітаються разом із цілим тілом, друться й шматками зникають у

      Терезка пробує кліпнути, але не може знайти, де це – повіки. Її переповнює Я БАЧУ. Вона дивиться впритул на літери, з яких складається це відчуття, вона бачить я, бачить б, а, також ч і у. Вона переводить погляд на себе. Спочатку вона бачить загадкові сяючі кореневища, іскристе павутиння, задимлене дзеркальною імлою літер. Шаруваті маси темряви вовтузяться в калюжах світла, шшшшшш очі вхоплюють фокус, і вона з болючою різкістю видить

      Я літери, видить вона у дзеркальних струминах диму й починає реготати. Я – погляд.

      – Ти чуєш мене? – питає зовсім поруч Антон, і вона киває. Чути, як стогне Буба. Не по-живому виразно вона ВИДИТЬ усе, що відбувається.

      – Що це? – питає вона. – Просто шалено! Невже?., мене НЕ МОЖЕ так щурити!

      – Ти видиш?

      Тереза не тратить сил на описи, просто каже:

      – ВСЕ НАСТІЛЬКИ БУКВАЛЬНО!.. Ха-ха-ха, як класно! Так просто! Уяви собі: шо би ти зараз не казав, я все розумію добре, як ніколи! Виявляється, Все настільки просте, таке ОДНОЧАСНЕ… О, довкола якісь молекули. Перетікають у різні форми… АГАААА! ЯСНО! Оце клас! ЦЕ ВЕЛИКО!

      – Вааааааааа! – кричить Буба. – Вааааааааааа!

      – Поглянь на себе, Бубо, тільки не лякайся. Це літери! Ми з таких і складаємося.

      – Я не літера! Я не літера! – долинають Бубині крики. – Я не можу бути буквою! Я не такий! Я СПРАВЖНІЙ!!!

      – Ну звичайно, – іронізує Антон. – А ти, мала, тримайся. Це ж тільки

      Що це було? Терезка роззирається. Довкола знову зависи літер. Вона силкується пригадати, де був її погляд секунду назад. Очний сплеск.

      Простір. He-букви. Сріблясті молекули. Молекули живі. Піняться.

      – Мені все розпливається. Мені тоне фокус. Тебе очі не печуть?

      – Нє. Тобі теж зараз пройде. Зосередься на смугах. Бачиш їх? Згрупуй літери в смуги. Спробуй. Схоже на рівчаки, світлі й темні. Знайшла?

      – Бачу.

      – Це СКАЧАТЬ