Архе: Монолог, який усе ще триває. Любко Дереш

Чтение книги онлайн.

      Терезка заспокоїлася й розтягнулася на траві, поклавши сумку під голову. Поруч, на травині, займався йогою павук.

      – А скільки часу в’ючить? – озвалася вона до Антона, вдосталь надивившись на павука.

      Антон задумався.

      – Якшо вперше, то в’юк [13] може затягнутися години десь на дві. І терпуга [14] ше на добу.

      – А яка терпуга може бути?

      – Нічого страшного. Пряма дія атропіну. Зір розфокусований, усе розпливається й так далі. Світло разить. А може й навпаки бути – усе чітким, ясним робиться. У тебе який зір?

      – На ліве мінус два, а на праве півтора.

      – Після «плазми» будеш мати стопроцентний. Навіть більше.

      Буба міряв поглядом то її, то Антона, і з невідомо яких причин почав хмурніти. Докурили мовчки. Буба насуплено сопів.

      Цвіркуни. Лящить у вухах.

      На спеці Терезка впала в легкий транс, але Антон прокашлявся, зібрався з Духом і сказав:

      – Отож.

      Буба підняв голову. Йому щось не подобалось.

      – Хто хоче, сходіть звільніться. Бо всраєтеся тільки так. – Антон клацнув пальцями, показуючи, як то легко може статися, і виразно глянув на Бубу.

      – Не хочу, – буркнув той, але для перестраховки поплентався в кущі. Терезка вирішила зекономити сили й не зав’язувати розмови; тепер її погляд ковзав по прямій між цигаркою та сонечком навпроти. Лускатий циліндр попелу відлупився від цигарки й упав десь у траву. Вона зупинила зір на жевріючому кінчику, що сам собою тягнувся до фільтра. Перевернулася на живіт, затягнулася й пустила дим у небо серпня.

      Антон теж зауважив сонечко, кашлянув і мовив:

      – Деякі мої знайомі, старі плазматики, кажуть, шо сонечка – це загуслі краплини «архе». Не живі істотки, а народний малімон. Та частина «плазми», яку ми призвичаїлися бачити нормальними очима. Закислими очима, якшо ти розумієш.

      Терезка насупила брови. Останнім часом у неї виникали проблеми зі слухом: здавалося, до неї звертаються не то грецькою, не то японською. Так само щойно – не розібрала ні слова. «Ай, пофіґ…»

      Із кущів повернувся Буба, і їй не довелося перепитувати.

      – Крапаємо, – бадьоро смикнувся той. Це Терезка зрозуміла.

      Терезка розправила спідницю. Витягнула з кишені пляшечку. Побачила, як Антон розкорковує свою кишеньковим ножем, і попросила й собі.

      Надрізала целофанову запайку, розкрутила й понюхала. Пахло, як у прогрітій лабораторії. На кінчику піпетки виблискувала металом крапелька «архе».

      Кілька разів глибоко вдихнула, щоб якось утихомирити нерви.

      – А скоро почне діяти? – спитала вона.

      – Так, по-справжньому – хвилин через десять. Повний малєвіч [15].

      Терезка стиснула спітнілі сідниці й знову втягнула ніздрями гаряче повітря СКАЧАТЬ