Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів. Франс де Вааль
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів - Франс де Вааль страница 9

Название: Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів

Автор: Франс де Вааль

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Философия

Серия:

isbn: 978-617-12-4628-7, 978-617-12-4317-0, 978-617-12-4626-3, 978-617-12-4627-0

isbn:

СКАЧАТЬ чому б їм самим не взятися за справу? Але спеціальність критика – це оцінювання постфактум, а не створення чогось. А для створення потрібні інтуїція, майстерність і бачення. Навіть якщо наука допомагає нам зрозуміти, як працює мораль, це не означає, що вона може її спрямовувати; це все одно, що очікувати, що той, хто критикує смак яєць, сам їх відкладатиме.

      Уявлення про мораль як про набір незмінних принципів або законів, які ми маємо відкрити, у результаті походить від релігії. Насправді не має значення, хто формулює ці закони – Бог, людський розум чи наука. Для всіх цих підходів є спільною низхідна орієнтація, їхня головна передумова в тому, що люди не знають, як поводитися, і хтось має їм про це сказати. Але раптом мораль створюється в щоденній соціальній взаємодії, а не на якомусь абстрактному ментальному рівні? Що робити, якщо вона ґрунтується на емоціях, котрі в більшості випадків не вписуються в акуратну класифікацію, яку так любить наука? Оскільки вся суть моєї книги в тому, щоб аргументувати висхідний підхід, я, очевидно, повертатимуся до цього питання. Мої погляди узгоджуються з тим, що ми знаємо про роботу людського розуму, з тим, що інтуїтивні реакції виникають раніше за раціональні пояснення, а також із тим, як еволюція формує поведінку. Найкраще почати з визнання того факту, що у своїй основі всі ми є суспільними тваринами, та з того, як ця основа налаштовує нас ставитися одне до одного. Такий підхід заслуговує на увагу в той час, коли навіть запеклі атеїсти не здатні позбутися напіврелігійної моралі, вважаючи, що світ стане кращим, варто лише «священикові» в білому халаті зайняти місце священика в рясі.

      Розділ 2. Тлумачення доброти

      Суспільні інстинкти спонукають тварину отримувати задоволення від товариства собі подібних, відчувати до них певну симпатію, а також робити для них різноманітні послуги.

Чарльз Дарвін{14}

      Амос був одним із найвродливіших самців, яких я знав, за винятком хіба що того випадку, коли він запхав собі до рота відразу два яблука (це знову переконало мене в тому, що шимпанзе можуть робити речі, на які ми не здатні). У нього були великі очі, доброзичливе та симетричне обличчя, блискуча чорна шерсть, а на ногах і руках добре виділялися м’язи. Він ніколи не був занадто агресивним, як це буває в деяких самців, але у свої найкращі роки демонстрував надзвичайну самовпевненість. Амос був загальним улюбленцем. Багато хто з нас плакав, коли він помер, а його побратими-мавпи моторошно мовчали протягом декількох днів. Це позначилося і на їхньому апетиті.

      У той час ми не знали, що з ним, але вже після смерті довідалися, що, крім збільшеної печінки, яка займала чималу частину його живота, у нього було кілька ракових пухлин. Протягом останнього року він утратив п’ятнадцять відсотків своєї ваги, але незважаючи на те, що його стан, можливо, погіршувався протягом кількох років, він поводився як зазвичай, аж доки його тіло просто не витримало. Мабуть, СКАЧАТЬ



<p>14</p>

Charles Darwin (1871), p. 72.