Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів. Франс де Вааль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ardipithecus ramidus, відомого також як Арді – скам’янілих решток віком чотири мільйони чотириста тисяч років, знайдених у Ефіопії. Арді була на мільйон років ближче до довгого прощання між людьми та людиноподібними мавпами, ніж попередні скам’янілості. Однією з ознак того, що Арді більше нагадує мавпу, є її відокремлений великий палець ноги. Вона, мабуть, була чудовим верхолазом, що спав на деревах вночі, як це й досі роблять мавпи, щоб уникнути хижаків. Зрозуміло, що креаціоністи та прибічники теорії розумного задуму сприйняли цей помилковий прес-реліз як Божий дар, у той час як ЗМІ зробили висновок, що мавпи походять від нас. Плутанина виникла через те, що вчений із команди Арді, незважаючи на своє благословенне бонобоподібне ім’я Оуен Лавджой[4], вважав, що знахідку можна порівнювати лише з шимпанзе. Зважаючи на це, він зробив висновок, що тіло Арді було надто відмінним від предка, подібного до шимпанзе. Але чому не можна було взяти за вихідну точку будь-яку з сучасних людиноподібних мавп? Людиноподібні мавпи, що живуть зараз, мали стільки ж часу для змін, як і наш власний вид, з тих пір, як ми розділилися. Люди часто думають, що мавпи зупинилися в розвитку, у той час як ми еволюціонували, але генетичні дані свідчать, що насправді шимпанзе розвинулися більше, ніж ми. Ми просто не знаємо, який вигляд мав наш останній спільний предок. Тропічний ліс не допускає скам’яніння – усе згниває – ось чому нам бракує решток ранніх людиноподібних мавп. Одначе ми можемо бути впевнені, що наш предок відповідатиме загальному визначенню мавпи: великий, безхвостий, плоскогрудий примат із чіпкими задніми кінцівками. Тому й досі кажуть, що ми походимо від людиноподібних мавп, просто не від тих, що живуть зараз.

      Щелепа Арді не надто помітно видається вперед, а її зуби відносно невеликі й тупі, що чітко відокремлює її від шимпанзе, у яких самці мають довгі та гострі різці. Ці «ікла» правлять за смертельні ножі, що здатні пошматувати обличчя та шкіру ворога. Дикі шимпанзе користуються цією зброєю, щоб завдавати смертельних ран під час бійок за територію. Порівняно з ними Арді справляла враження відносно мирної істоти, можливо, тому, що конфліктів між самцями було менше. Лавджой навіть припустив, що Арді та її сучасники були моногамними і це сприяло зменшенню насильства. Але поки палеонтологи не виявили скам’янілостей самця та самиці з обручками на кінцівках, ідея про те, що Арді була в парі, залишається чистісінькою гіпотезою. Крім того, немає жодних доказів того, що моногамія сприяє миролюбності: єдиний моногамний примат у нашому найближчому родоводі – гібон – має грізні різці.

      А що як ми походимо не від галасливого шимпанзеподібного предка, а від ніжної емфатичної мавпи, схожої на бонобо? Здається, пропорції тіла бонобо – довгі ноги та вузькі плечі – ідеально відповідають описам Арді, як і його відносно невеликі різці. Чому на бонобо не звернули уваги? А раптом шимпанзе насправді є не прототипом предка, а брутальним його відгалуженням у відносно мирному родоводі? Арді щось СКАЧАТЬ