Название: Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів
Автор: Франс де Вааль
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Философия
isbn: 978-617-12-4628-7, 978-617-12-4317-0, 978-617-12-4626-3, 978-617-12-4627-0
isbn:
Замість того щоб зробити висновок, що шимпанзе теж помиляються, давайте відійдемо від цих стандартних фраз із прихованим натяком на те, що ми повинні підкорятися своїм генам. Чому б просто не визнати відсутність зв’язку між походженням якоїсь характерної риси та її поточним проявом? Деревні жаби розвинули присоски, щоб чіплятися за листя, але можуть використовувати їх і для того, щоб вижити в туалеті. Руки приматів розвинулися для того, щоб хапатися за гілки дерев, але я граю з ними на піаніно, а малюки-мавпенята використовують їх, щоб чіплятися за матерів. Існує багато властивостей, які з’явилися з однієї причини, але використовуються задля іншої мети. Я ніколи не чув, щоб хтось називав «помилкою» те, що пальці ковзають клавішами піаніно, тож навіщо застосовувати подібні слова до альтруїзму? Хтось може посперечатися, мовляв, альтруїзм має свою ціну, а гра на піаніно – ні, отже, і «помилкова» термінологія виправдана. Але наскільки ми впевнені в тому, що поширена емпатія та довічна відданість не приносять плоди в довгостроковій перспективі? Я ніколи не бачив доказів того, що така поведінка завдає нам шкоди, і радше підозрював протилежне. Фрідріх Ніцше, який подарував нам свою знамениту фразу «Бог помер», цікавився витоками моралі. Він попереджав, що виникнення чогось (хай то буде орган, правова інституція чи релігійний ритуал) ніколи не слід плутати з тими завданнями, що їх це «щось» виконує: «Усе, що виникло навколо нас у якийсь спосіб, постійно інтерпретується та реквізується заново, трансформується та переорієнтовується на нову мету»{42}.
Ця визвольна думка вчить нас ніколи не засуджувати можливі застосування якихось речей або явищ, ґрунтуючись на їхньому походженні. Навіть якщо комп’ютери й задумувалися для розрахунків, це не заважає нам грати на них в ігри. Навіть якщо секс і призначений для розмноження, кожен може (до певної міри) займатися ним для задоволення. Немає закону, який говорить, що кожна властивість повинна завжди та щоразу служити меті, завдяки якій вона розвинулася. Те саме стосується емпатії та альтруїзму, тому ми просто повинні замінити слово «помилка» на «потенціал». Ніщо не заважає мені співчувати киту, якого викинуло на берег, і докладати зусиль, щоб повернути його до океану, навіть якщо людська емпатія не була орієнтована на китів, коли з’явилася на світ. Я просто застосовую мою вроджену емпатичну здатність до свого максимального потенціалу.
Ніцше мав рацію: історія предмета має обмежену актуальність тут і зараз. Хоча я схиляю голову перед ідеями Прайса, Гамільтона, Тріверса й інших про еволюційне підґрунтя альтруїзму, я не бачу жодної причини перетворювати ці уявлення на догму про те, як повинні поводитися люди.
42
Friedrich Nietzsche (1887), p. 51.