Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів. Франс де Вааль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ та професійної прози як «віддалений кореспондент» для «The New Yorker». Ми дізнаємося про «гаряче туманне повітря», бурі з дощем, потоки грязюки, звуки від падіння фруктової шкаралупи та його господаря-німця, якого він описує як доволі холодну та черству людину. Можливо, головна ідея тексту Паркера повинна була полягати в тому, що польова робота – це не пікнік, але замість цього вийшло, що бонобо – не такі вже милі й еротичні, як здається. Зважаючи на те, що репутація цієї мавпи давно була кісткою в горлі як у гомофобів, так і в прибічників Гоббса, то праві ЗМІ агресивно вхопилися за цю публікацію. Нарешті на «міфі» про бонобо можна було поставити хрест, і природа знову залишиться з кров’ю, зубами та пазурами. Консервативний коментатор Дінеш Д’Суза звинуватив «лібералів» у тому, що вони зробили бонобо своїм талісманом, і закликав їх і далі залишатися на одному рівні з віслюками.

      Усе це було б дотепно, якби це були звичайні політичні чвари. Проте предметом суперечки виступало те, що ми знаємо. Немає сумнівів у тому, що бонобо можуть поводитися агресивно. Ми знаємо про запеклі групові сутички, здебільшого між самицями та самцями. Протягом багатьох років у зоопарках задокументували чимало таких випадків, що фактично призвели до змін в умовах утримання бонобо. Оскільки відокремлення матерів від синів порушує захисний зв’язок, зоопарки дедалі частіше почали тримати їх разом. Як я попереджав у своїй книзі «Бонобо: забута мавпа» в 1997 році («Bonobo: The Forgotten Ape»): «Усі тварини за своєю природою є конкурентами та співпрацюють лише за особливих обставин»{49}.

      Якщо говорити про поведінку бонобо в дикій природі, то нових відкриттів тут мало. У ДРК нещодавно завершилася кривава громадянська війна, і ця жахлива атмосфера не надто сприяла приматологічним дослідженням. Знання про диких бонобо фактично не поповнювалися понад десятиліття. Проте з попереднього дослідження залишилися чудові польові дані. Найважливіше спостереження, яке не змінюється протягом останніх трьох десятиліть, полягає в тому, що немає підтверджених повідомлень про смертельну агресію бонобо. Щодо шимпанзе, то тут все навпаки: зафіксовані десятки випадків, коли дорослі самці вбивають собі подібних чи немовлят, самиці забирали життя в найменших тощо. Це в дикій природі. У неволі я власноруч задокументував випадки, коли дорослі самці шимпанзе калічили та кастрували політичних суперників, що призводило до смерті останніх. Такої інформації про шимпанзе не бракує – це різко контрастує з бонобо, де кількість таких інцидентів дорівнює нулю.

      Коли Річард Ренгем описує насильство серед шимпанзе в книзі «Демонічні самці» («Demonic Males»), він наводить таке порівняння для бонобо: «…ми можемо уявляти їх як шимпанзе, які зробили три кроки до миру. Вони знизили рівень насильства в міжстатевих стосунках, у стосунках між самцями та в стосунках між спільнотами»{50}. Усе вищесказане не означає, що бонобо живуть у казці. Вони займаються «сексом заради миру» саме тому, що в них багато конфліктів. Який був би сенс у примиренні, СКАЧАТЬ