Колонізатор. Сергій Залевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чоловіка теж стало хилити в сон, що він і зробив, залишивши звіт до завтра, провалившись в обійми Морфея.

      На наступний ранок трійця відправилася на орбіту оглядати «відкладений товар» – виставлений на продаж носій серії «Вілот-5.210Б» був виробом вітчизняних конструкторів майже столітньої давності, і нині висів на далекій орбіті, де платити за стоянку не було необхідності. Оглядали кандидата на купівлю з борту кур’єра, природно – як виявилося, ліжко в каюті кораблика могло умістити і трьох людей, тільки дуже щільно. Лакіра взагалі віднеслася до кур’єра прохолодно – технікою ніколи не цікавилася і не розбиралася в ній – для неї «Флоу-м» був просто маленьким круглим сімейним кораблем.

      – Слабке озброєння: всього дві тунельні гармати середнього калібру – коментував вголос для своїх дружин звіт ШМ корабля наш герой – хоча тих же турелей наставили порядно, майже чотири сотні, потрібно спробувати сторговуватися. Корабель майже столітньої давності, багато що серйозне застаріло за цей час. Але для наших цілей підходить. О! До речі, Лакіра – там є повноцінний медичний сектор на дванадцять капсул – полізеш вчитися відразу ж, як отримаємо на нього коди активації, потрібно освоювати нову спеціальність, хе-хе.

      Короткі переговори з продавцем на борту «Вілота» принесли корпорації «М.Ш.Тех» нове майно з невеликою знижкою в три мільйони кредитів, а потім старі хазяї покинули борт носія, обмінявшись з його новими власниками кодами доступу і активації искина корабля. Лакиру відразу ж уклали в капсулу на перший сеанс розгону: прокинеться вона вже через десять днів в стрибку – сам «Вілот-5.210Б» міг стрибати на вісім систем максимально, що означало два переходи до кінцевої точки маршруту: перший на вісім, а другий на чотири системи. Поки Юлі освоювалася в рубці на місці пілота, оскільки окрім їх двох ніхто більше не міг пілотувати цей корабель, та і більше тут нікого не було, хе-хе. Її партнер в цей час заглибився у вивчення місцевого ринку: вимагалося ще купити десяток шахтарських кораблів п’ятого покоління і збагачувальну фабрику або аналогічний мобільний комплекс обробки сумішей.

      Купувати шахтарську матку технолог передумав – пілотів все одно у нього більше не було, а крім того, такий корабель був не потрібний, оскільки уся сировина була у базовій системі розташування верфі. А злітати в сусідню, де ще був торувал, можна було і на будь-якому великому кораблі, хоч наприклад, на своєму лінкорі – забрати ті залишки цілком можна і в його трюмах за один рейс. Тому стурбувався спочатку пошуком малих шахтарських копачів: десять однотипних «Конн-5.2Д» викупив у однієї розваленої шахтарської корпорації – та розпродавала своє майно усім підряд. Заплатив всього двісті сімдесят тисяч за кожен кораблик зі зносом 36 % – цілком осудна ціна. З мобільною фабрикою не зрослося: навіть в складеному виді найпростіша не влізала на палуби і трюми носія, тому знайшов інше рішення.

      Виторгував у тієї ж шахтарської СКАЧАТЬ