Про письменство. Мемуари про ремесло. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ десять років, і з того вигадування постійно траплялося якесь лихо. У певний момент (імовірно, після того як я підтерся отруйним плющем) він збагнув, що братика Стіві можна легко вмовити стати разом з ним під удар, коли в повітрі пахне проблемами. Дейв ніколи не просив мене брати на себе всю провину за його геніальні пройоби (він не був ні падлюкою, ні боягузом), але кілька разів звертався з проханням її розділити. Думаю, це тому нам обом перепало, коли Дейв загатив струмок, який протікав крізь джунглі, та затопив майже всю нижню Вест-Броуд-стрит. Таку ж розділену навпіл провину ми мали тоді, коли обоє ледь не загинули, працюючи над його потенційно смертельним науковим проектом для школи.

      Це було, по-моєму, в 1958 році. Я ходив у Центральну початкову школу, Дейв – у Стратфордську молодшу середню школу. Мама працювала в стратфордській пральні, де була єдиною білою жінкою в котковій бригаді. Цим вона й займалася – подавала білизну в коток для віджимання, – у той час як Дейв конструював свій проект на Науковий ярмарок. Мій старший брат не такий хлопець, що вдовольнився б малюнком анатомічної будови жаби на кольоровому картоні чи «Будинком майбутнього» з пластмасового конструктора та пофарбованих тубусів від туалетного паперу; Дейв прагнув діставати зірки. Того року його проектом був «Дейвів супер-пупер-електромагніт». У мого брата була велика пристрасть до речей, які були «супер-пупер», та речей, назви яких починалися з його імені. Кульмінацією другої звички стала «Дейвова промокашка», до якої ми невдовзі дійдемо.

      Його перша спроба створити супер-пупер-електромагніт виявилася не дуже супер-пупер. Власне, той магніт, можливо, взагалі не працював – я не пам’ятаю напевно. Проте він точно взявся з книжки, а не з Дейвової голови. Ідея полягала ось у чому: намагнічуєш великий цвях через тертя об звичайний магніт. Переданий цвяхові магнітний заряд буде слабким, сказано в книжці, але достатнім, аби підібрати кілька металевих ошурок. Наступним кроком було обмотати довкола стрижня цвяха мідний дріт і прикласти його кінці до контактів сухої батареї. Якщо вірити книжці, електрика мала підсилити магнетизм і допомогти підхопити значно більше ошурок.

      Однак Дейв хотів не просто підібрати якісь дурнуваті залізні стружки. Він хотів піднімати «б’юїки», вантажні вагони і, може, навіть військово-транспортні літаки. Дейв хотів врубити струм і зсунути Землю з орбіти.

      Бдищ! Супер!

      У кожного була власна роль у створенні супер-пупер-електромагніту. Дейв мав його зібрати. Моє ж завдання було його випробувати. Малий Стіві Кінг – стратфордська відповідь Чакові Єйґеру[19].

      Нова Дейвова версія експерименту пропускала нещасну суху батарейку (яка, скоріше за все, однаково була розряджена ще коли ми її купували, аргументував він) на користь справжнього струму зі стіни. Дейв зрізав кабель зі старої лампи, яку хтось виставив на вулицю біля сміттєвого бака, зчистив усю ізоляцію до самого штепселя й обмотав свій намагнічений цвях спіралями голого дроту. Відтак, усівшись на кухонній підлозі в нашій квартирі на Вест-Броуд-стрит, він подав мені супер-пупер-електромагніт СКАЧАТЬ