Поклоніння ящірці: Як нищити ангелів. Любко Дереш

Чтение книги онлайн.

      – А як, на твою думку, є рай для неформалів?

      – Звичайно, – без вагань відповів я. – Там пиво безплатне й шмалю хоч греблю гати, як у Глібова:

      – Щоденно обов’язкова для всіх година геві-металу. Знаєш, як ото в дитсадочку був сонний час?… І ще там усі волохаті, немов бабайки.

      Ми саме прийшли на цвинтар. Там росло багато, дуже багато всіляких дерев. Якраз цвіли липи, і всім покійникам було, напевне, дуже навіть круто лежати в затінку, закутаними пахощами липового цвіту.

      Ми прямували в саму глибінь кладовища, в його стару частину. Там хащі ставали особливо густими, а склепи та пам’ятники прикрашені напрочуд цікавими зізнаннями: «Я замочив жидівську морду», «Галька Крива найбільша п…а», «Света звезда миньета», «Пиздец всем бандэровцам. Райком», «Подрочи мого звіра» тощо. Здається, гумористи, котрим не припали до смаку австрійські стіни Гіацинтового Дому, ішли прямо сюди. Я особисто вважаю це місце опозицією до інтернату, тому що, крім нас трьох, сюди вже ніхто й не потикається. Хіппі стомлено сів на «Текутову Нину Дмитриевну» і запалив.

      – Дивися, Міську, як то по-дурному: люди ховають своїх родичів, ставлять їм шикарні надгрібки, кидають на вітер купу грошей… А кому то треба? Моїм онукам уже буде пофіг, що в мене померла прабаба… А внукам моїх онуків і подавно.

      – І то правда, – згодився я. – А ти знаєш, шо на місці Гіацинтового Дому колись був холєрник?

      – Шо ще, до холєри, за холєрник?

      – Місце, де ховали померлих на холєру. Дзвінчина баба казала, шо то недобре місце…

      – А про конус вона тобі нічого не казала? Такий рожевий?

      Я реготнув.

      – Та нє, я серйозно. Вона тоді ще здоровою була.

      – Гм-м… Певно, так і є. Бачиш, як він притягує на себе всяку сволоту?

      А й справді, про Гіацинтовий Дім ходили неприємні чутки. Казали, буцімто коридорів та кімнат усередині Дому в кілька крат більше, ніж може вмістити така будівля. Казали, у його підвалах кілька дітей не знайшли дорогу назад. Я особисто не вірю тій байці про дітей, але кажуть, у Домі щось недобре від природи. Інакше чому він, немов магніт, манить до себе всю мерзоту, від бомжів-алкоголіків та наркоманів до венеричних курв і блукаючих педерастів? Байкам можна й не вірити… Але з Гіацинтовим Домом явно було щось негаразд.